11 жовтня 1899 року почалась Англо-бурська війна – Трансвааль і Оранжева Вільна держава оголосила війну Великій Британії у відповідь на нарощення британської присутності в Південній Африці і ультимативну вимогу гарантувати рівні політичні права іноземцям
Бури, або африканери, нащадки голландських колоністів району довкола мису Доброї Надії, були завойовані британцями в 1806 році під час наполеонівських воєн. Основне протистояння між бурами і британцями полягало у протидії прагненню Англії припинити работоргівлю в Південній Африці. У 1833 році бури почали переселятись в глиб Африки і заснували дві нові держави – Трансвааль і Оранжеву Вільну державу. Вони цілком мирно співіснували з сусідньою англійською колонією допоки в 1867 році не були відкриті великі поклади діамантів і золота, основні родовища котрих знаходились на території бурських республік.
Локальні сутички за окремі території тривали до 1880-х років, коли вони переросли у Першу англо-бурську війну при спробі британців силою приєднати Трансвааль. Бурам вдалось відстояти незалежність, визнану Британією, проте бум у золотодобувній промисловості призвів до великого притоку іноземців (ойтлендерів), головним чином англійців, кількість яких яких до 1899 році стала співвимірною із громадянами Трансваалю, що стало причиною нової повномасштабної війни між Великобританією і Трансваалем та Оранжевою Вільною державою. Формальним приводом до неї стала відмова президента Трансвааля Пауля Крюгера надати виборчі права всім ойтлендерам, визнати верховенство Британії на півдні Африки і роззброїти воєнізовані з'єднання.
Відхиливши ультимативні вимоги, 11 жовтня 1899 року республіки Трансвааль і Оранжева оголосили Великій Британії війну. Не маючи постійної армії, 30-тисячне бурське військо не змогло протистояти півмільйонній регулярній армії і до середини червня 1900 року Британія контролювала практично всю їх територію та завоювала більшість бурських міст, включаючи столиці Преторію і Блумфонтейн. З вересня регуляні бойові дії припинилась і бури перейшли до партизанської війни. Впродовж наступних двох років вони проводили швидкі кампанії, перемагали у битвах біля Мудвіля, Нойтедахта, Дріфонтайна, Донкерхука і завдали величезних людських і матеріальних втрат британцям при Істерспрейті 25 лютого 1902 року, де велика кількість амуніції і провіанту була захоплена бурськими загонами.
Щоб унеможливити допомогу партизанам, з початку 1901 року англійці почали застосовувати тактику "випаленої землі" і створювати концентраційні табори, де насильно утримували як сім'ї партизан, так і бурське сільське населення. В 1902 році опір бурів був подоланий і 31 травня було підписано Ферінігінський мирний договір, за котрим Британія встановлювала військовий контроль над Трансваалем і Оранжевою Вільною державою, які в 1910 році разом із провінціями Наталь і Мис Доброї Надії увійшли до Південно-Африканського Союзу, котрольованого британцями.
