25 липня 1917 року французьким судом голландська танцівниця Мата Харі за звинуваченням у шпигунстві на користь Німеччини засуджена до смертної кари
Маргарета Геертруда Целле народилась в 1876 році в сім'ї заможного голандського бізнесмена. В 1895 році вона вийшла заміж за британського колоніального офіцера Маклеода, з котрим 5 років прожила на індонезійських островах Ява і Суматра, допоки пара не розлучилась. В Індонезії Маргаретта протягом багатьох місяців вивчала традиційні індонезійські танці.
Залишившись після розводу без засобів до існування, в 1905 році вона переїхала на заробітки в Париж, де стала виступати спочатку як циркова наїзниця, а зголом як виконавиця екзотичних індійських танців. З часом прийшов успіх, і з 1906 року Маргарета почала проводити турне по всій Європі і вигадала легенду про своє народження в закинутому індійському храмі, монахиня котрого навчила її мистецтву танцю і дала їй ім'я "Мата Харі", що в перекладі означає "Око ранкової зорі".
На початку XX століття, в період гострого інтересу до Сходу, балету і еротики, Мата Харі збирала повні зали публіки в усіх країнах, де виступала, - від Росії до США – головним чином завдяки тому, що з'являлась на сцені майже голою. Вона також прославилась своїми численними романами і з початком Першої Світової війни серед її коханців почали з'являтись високопоставлені французькі та німецькі офіцери.
В 1916 році французька контррозвідка запідозрила Мата Харі у шпигунській діяльності. Дізнавшись про це, вона особисто звернулась до французьких спецслужб із пропозицією стати подвійним агентом. Отримавши незначне контрольне завдання в Мадриді. Але в лютому 1917 року після ряду випадків, коли секретна військова інформація ставала відома Німеччині, французькі власті заарештували Мата Харі за звинуваченням у шпигунстві.
Суд над Мата Харі був закритим – їй інкримінувалася передача противнику відомостей, що призвело до загибелі кількох дивізій солдат. Суд виніс їй смертинй вирок, котрий було виконано 15 жовтня 1917 року на військовому полігоні в Венсене на околиці Парижа. Після страти офіцер для вірності зробив їй ще один постріл з револьвера в потилицю Мата Харі. Її тіло було передано в анатомічний театр, а голова була забальзамована і віддана в Музей анатомії в Парижі, звідки зникла в 1954 році.
Більш пізні дослідження виявили безпідставність доказів, на котрих базувався суд (хоча самі матеріали суду досі засекречені) – якщо вона і була щпигункою, то її ефективність була значно перебільшена.
Існують і версії про те, що головними злочинами Мата Харі були вигадана біографія і небайдужість до чоловіків в уніформі, особливо французької – небезпека розголосу зв'язів Мата Харі з представниками французької військової та політичної еліти могла вплинути на винесення їй смертного вироку.
