27 квітня 1978 року військові частини, які знаходились під впливом Народно-демократичної партії Афганістану, за підтримки танків та авіації захопили Кабул і усунули від влади першого президента країни Мухаммеда Дауда. Через кілька днів Афганістан було проголошено демократичною республікою на чолі із Головою Революційної ради Нур Мухаммедом Таракі, який проголосив курс на побудову соціалізму
Монархія в Афганістані була повалена у ніч з 16 на 17 липня 1973 року, коли генерал Мухаммед Дауд Хан вчинив державний переворот, усунувши від влади свого двоюрідного брата короля Захір Шаха з пуштунської династії Баракзай, що півтора століття правила країною. Очоливши всі найвищі державні посади, розпустивши парламент і заборонивши діяльність опозиційних політичних партій, Дауд сформував авторитарний режим, який під гаслами «народної революції» провів земельну реформу і часткову націоналізацію приватних компаній та банків. Протягом наступних трьох років Дауд придушив кілька заколотів, організованих правими консервативно-клерикальними колами, колишніми офіцерами монархічного режиму та радикальними ісламістами.
У 14 лютого 1977 року була прийнята нова конституція Афганістану і Мухаммед Дауд став її першим президентом, а також головою єдиної легальної політичної сили - Партії національної революції. Його спроба сформувати однопартійну політичну систему і переслідування своїх колишніх послідовників та прихильників співпраці з СРСР привели до формування опозиційних рухів, найсильніший з яких очолила Народно-демократична партія Афганістану (НДПА), котра брала активну участь в перевороті 1973 року. 19 квітня 1978 року похорони убитого діяча НДПА перетворились у багатотисячну антиурядову демонстрацію, що дало привід режиму заарештувати більшість лідерів партії, включаючи колишніх депутатів Бабрака Кармаля, Хафізуллу Аміна та засновника НДПА Нур Мухаммеда Таракі.
У відповідь на репресії, близько 10 ранку 27 квітня 1978 року військові частини, які знаходились під впливом фракції «Хальк» Аміна, зайняли центр Кабула. Використовуючи танки та авіацію, вони до вечора здолали опір президентської гвардії і після захоплення розбомбленого королівського палацу Арг вбили Мухаммеда Дауда та близько 20 членів його родини, включаючи його п'ятьох дітей. У наступні дні було повністю придушено спротив вірних уряду військ і вбито найближчих прихильників колишнього президента з числа міністрів і вищих воєначальників.
30 квітня 1978 року Афганістан було проголошено демократичною республікою на чолі із Головою Революційної ради Нур Мухаммедом Таракі і його заступником Бабраком Кармалем. Проголосивши курс на побудову демократичного суспільства, 7 грудня 1978 року Афганістан уклав із СРСР «Договір про дружбу, добросусідство та спіробіництво» тривалістю на 20 років.
Здійснювані Таракі соціально-економічні антифеодальні реформи та революційна ревізія ісламу привели до формування як в самому Афганістані, так і в сусідньому Пакистанні різноманітних озброєних опозиційно налаштованих загонів, ряд з яких з літа 1979 року стали здійснювати спроби захоплення влади в різних провінціях країни. 16 вересня 1979 року прем'єр-міністр Афганістану Хафізулла Амін вчинив другий державний переворот - звинувативши Таракі в організації замаху на себе, він домігся його виключення з НДПА і відсторонення з посади голови Революційної ради та арешту, а 9 жовтня 1979 року Таракі був задушений подушкою офіцерами особистої охорони Аміна.
Проголосивши курс на побудову соціалізму, Амін продовжив спроби свого попередника запровадити диктатуру з однопартійною політичною ситемою на цей раз на чолі уже з НДПА. Однак, нова хвиля репресій проти духовенства та прихильників колишнього режиму, привели до розколу в партії та ще більшої активізації збройної опозиції, що змусило Аміна шукати підтримки не лише в СРСР, але й з боку Пакистану. Це викликало невдоволення радянського керівництва, занепокоєнного імовірністю втрати свого впливу в регіоні, і 12 грудня 1979 року Політбюро ЦК КПРС прийняло секретну постанову про необхідність усунення Аміна від влади - 24 грудня близько 700 бійців радянського спецназу, одягнених в афганську форму, штурмом взяли кабульський палац Тадж-Бек, під час якого Хафізулла Амін був убитий.
Через три дні по кабульському радіо прозвучало заздалегідь записане звернення Бабрака Кармаля про зміну керівництва країною і того ж, 27 грудня 1979 року, 75-тисячний радянський військовий контингент почав окупацію Афганістану. Усунутий ще за правління Таракі з усіх державних постів за підозрою в антиурядовій змові, наступного дня Кармаль разом з радянськими військами прибув з Ташкента на батьківщину і до кінця року проживав на околиці Кабула під охороною КДБ. 1 січня 1980 року Генсек ЦК КПРС Леонід Брєжнєв привітав Бабрака Кармаля з обранням на всі три вищі посади в Афганістані - прем'єр-міністра, голови Революційної ради та Генерального секретаря ЦК НДПА.
Останки першого президента країни Мохаммеда Дауда Хана, членів його сім'ї і урядовців, убитих під час Квітневої революції, були виявлені в 2008 році в одному з масових поховань на околиці Кабула спеціальною комісією, яку призначив 4-й президент Афганістану Хамід Карзай.
