20 травня 1844 року у Глухові на Чернігівщині (нині Сумщина) народився Микола Мурашко, живописець, педагог і громадський діяч, дядько художника Олександра Мурашка.
Інтерес до малювання став проявляти ще в дитинстві. Навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Хоча через хворобу навчання не завершив. Близько товаришував з Іллєю Рєпіним.
Пізніше викладав малювання в київських гімназіях, колегії Павла Галагана. 1875-го заснував Київську рисувальну школу. Вивчав досвід викладання у найкращих закордонних школах, який потім застосовував для навчання майбутніх художників, організовував у Києві щорічні виставки. «У Рисувальній школі навчалися всі, хто хотів і мав здібності, – згадував правнук Миколи Мурашка Володимир Молярів. – Школа не брала грошей з бідних і талановитих, ще й платила їм стипендію. За 26 років школу закінчили близько двох тисяч чоловік. Це і солдати, і селяни, і діти селян. Там Микола Іванович зібрав багато однодумців – тих, хто після закінчення Академії повернувся в Україну».
Довгий час школу підтримував меценат Іван Терещенко. Тут вчилися та викладали Казимір Малевич, Олександр Мурашко, Михайло Врубель, Іван Селезньов, Микола Пимоненко.
Микола Мурашко відомий насамперед як пейзажист («Річка Тетерів», «Коростишів», «Крим», «Берег Алупки», «Ай-Петрі», «У парку», «Вид Боярки»).
«Почуваю, що мила, любима мною природа не відпускає мене, не навчивши чого-небудь», – написав він у спогадах.
Славу митцю принесли портрети Тараса Шевченка, Миколи Ге, Петра Могили. Він написав мемуари «Спогади старого вчителя», які були видані коштом меценатів Терещенків у 1907 році.
Микола Мурашко. Українский пейзаж. 1896. Холст, олія. Сімферопольський художній музей. Фото: ukr-artists.livejournal.com.
«Мого прадіда дуже поважали.– в одному з інтерв’ю розказував Володимир Молярів. – Він був веселий, активний, мав велике коло однодумців, чудово розмовляв українською мовою. Рєпін писав, що це була «душа компанії».
Тож, мабуть, характер мав все-таки запальний. Більш вольовою у сімї вважалася його дружина, Олена Костянтинівна: добра, розумна, освічена жінка, яка походила із заможної родини».
Помер Микола Мурашко 1909-го у 65 років на дачі у Бучі й похований на Лук’янівському цвинтарі Києва.
