9 березня 1930 року у Харківському оперному театрі почалося судилище у вигаданій радянськими спецслужбами справі Спілки визволення України.
На лаві підсудних опинилося 45 осіб: 2 академіки ВУАН, 15 професорів, 10 вчителів, лікарі, кооператори, священики, письменники, студенти, викладачі. Це були представники української інтелігенції, частина з них раніше входила до різних українських політичних партій.
Серед підсудних був колишній міністр закордонних справ УНР, наукового співробітник ВУАН Андрій Ніковський, колишнього прем’єр-міністра УНР Володимир Чехівський, відомий вчений академік ВУАН Михайло Слабченко, колишній член Української партії соціалістів-федералістів, завідуючий 1-ю Київською трудовою школою Володимир Дурдуківський, письменниця Людмила Старицька-Черняхівська (дочка Михайла Старицького), професор Київського Інституту Народної Освіти, мовознавець Всеволод Ганцов. Сергію Єфремову, відомому вченому-літературознавцю, заступнику голови Української Центральної Ради, віце-президенту ВУАН інкримінували заснування та керівництво «контрреволюційною організацією, яка мала на меті повалення радянської влади в Україні шляхом збройного повстання за допомогою іноземних держав».
Підсудних привозили з в’язниці автобусами, ніби на прогулянку, їм підносили чай із тістечками. У театральній залі сиділи глядачі, оскільки процес був відкритим та показовим. «Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, – говорив на допитах слідчий ДПУ Соломон Брук, – це наше завдання – і воно буде виконане; кого не поставимо – перестріляємо!».
