19 серпня 1991 – початок державного перевороту в СРСР, коли самопроголошений "Державний комітет з надзвичайного стану" (російською - ГКЧП) зробив спробу усунути від влади президента Михайла Горбачова.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті, о 6-й ранку 19 серпня 1991-го теле- і радіоканали передали звернення до народу членів прокомуністичного ГКЧП на чолі з віце-президентом Геннадієм Янаєвим, де йшлося про введення надзвичайного стану і переобрання на себе обов’язків глави держави. Також до складу ГКЧП увійшли перший заступник Голови Ради оборони СРСР Олег Бакланов, голова КГБ Володимир Крючков, прем’єр-міністр Валентин Павлов, міністр внутрішніх справ Борис Пуго, міністр оборони Дмитро Язов, голова Селянської спілки Василь Стародубцев та президент Асоціації державних підприємств та об'єднань промисловості, транспорту та зв'язку Олександр Тізяков.
Таким чином консервативне крило ЦК КПРС намагалося зупинити демократичні перетворення в державі і зберегти та законсервувати СРСР, оскільки на той час Декларації про державний суверенітет вже ухвалили Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Вірменія, Молдова, Україна.
Масові акції громадської непокори, мітинги і страйки, відмова підкорятися указам ГКЧП зупинили путч. Не допомогло і введення на вулиці Москви танків і БМП, які в короткому часі виявилися заблокованими протестантувальниками. В Україні рух спротиву очолив Народний Рух України, підтриманий іншими демократичними організаціями.
21 серпня заколот зазнав поразки, почалися арешти членів ГКЧП та їхніх активних прихильників. Борис Пуго наклав на себе руки. Михайло Горбачов повернувся з Фороса до Москви.
Утім, 23 лютого 1994 практично усі учасники ГКЧП потрапили під амністію і вийшли на волю. Ніхто з фігурантів цієї справи так і не був засуджений.
Серпневий путч прискорив прийняття Акту проголошення незалежності України (24 серпня 1991-го), була тимчасово припинена діяльність КПУ (з 25 серпня 1991-го).
Нагадаємо, на Житомирщині розкопали останки трьох солдатів.
