2 листопада 1917 року у Києві розпочав роботу ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд. З’їхалося понад 3 тис. делегатів, які представляли інтереси 3 млн. українських військових.
Учасників зібрання вітали представники французької та бельгійської військових місій, які перебували у Києві. Виголошені промови показали загострення відносин між російським Тимчасовим урядом та Українською Центральною Радою. Михайло Грушевський висловив надію, що українське вояцтво разом з Центральною Радою розбудовуватиме самостійну українську державу.
«Проти нас збираються великі хмари…, – говорив член Крайового комітету охорони революції, невдовзі – генеральний секретар продовольства Микола Ковалевський, – Під час ІІ Всеукраїнського військового з’їзду залунали пророчі слова першого універсалу: «Ми самі будемо творити своє життя», але вони не справдили наших надій, бо наші провідники стали на компромісовий шлях. Ставаймо тепер на справжній шлях утворення власними силами Української демократичної Республіки!»
Представники Вільного Козацтва закликали до рішучих дій: «Пам’ятайте ви, члени з’їзду, з якими очима ви явитесь до війська з порожніми руками. Пам’ятайте, що коли з’їзд хоче роз’їхатися, нічого не зробивши, хай раніше відправить панахиду по Україні. Ви оддаєте свій народ на поталу москалям, пам’ятайте, що сучасний момент найзручніший, щоб здобути народові землю й волю. Час настав сказати Україні своє рішуче слово і це слово мусить сказати третій військовий з’їзд».
В резолюції з’їзд вимагав від УЦР негайного проголошення Української народної республіки, повної українізації армії і флоту, укладення миру. Під час роботи з’їзду надійшла звістка з Петрограда про більшовицький переворот і зміну влади в Росії. З’їзд перервав роботу і оголосив себе «Першим українським полком охорони революції». Київ поступово почав перетворюватися на військовий табір. На вулицях міста відбувались сутички між прихильниками Тимчасового уряду з штабу Київського військового округу і прихильниками більшовиків.
