10 жовтня 1911 року в Китаї відбулась революція, в результаті котрої було повалено Манчьжурську династію Цин і проголошено створення республіки
Поразка в Японо-китайській війні 1895 року, російська окупація Маньчжурії в 1900-1905 роках сильно ослабили престиж правлячої династії Цин, оскільки Китай перетворився в напівколонію, частково втративши суверенітет і змушений виплачувати великі контрибуції. З іншого боку, перемога Японії над Росією (Сходу над Заходом) викликали в Китаї підйом націоналістичних настроїв, який особливо посилився після встановлення Японією протекторату над Кореєю в 1910 році.
В 1905 році з ряду великих революційних організацій, які діяли по всій території Китаю, в Токіо було створено Об'єднану лігу (Тунменхой), на чолі якої став Сунь Ятсен. Він сформулював для неї програму "трьох національних принципів": націоналізм (єдина національна держава), народовластя (демократичний політичний режим) і благополуччя народу (демократичний соціалізм). Крім того, Сунь Ятсен проголосив "п'ять конституційних влад": законодавчу, виконавчу, судову і дві контролюючі інстанції. Вищою метою революції оголошувалась свобода, але не окремої людини, а всього суспільства. Діяла організація шляхом створення таємних союзів у військовому середовищі і агітації в армійському середовищі. Однак всі з десятка повстань, які організовувались Тунменхой, зазнавали поразки.
24 вересня 1911 року відбувся стихійний бунт в артилерійському дивізіоні під Учаном (провінція Хубей). 10 жовтня його підтримав саперний батальйон і два піхотних полки, які захопили владу в місті. Згодом вся провінція Хубей мирно перейшла до повсталих і новий військовий уряд проголосив Китай республікою. Повстання швидко поширилось на півдні і заході країни – провінції Хунань і Шеньсі проголосили незалежність від Пекіна. В Китаї почалася Синьхайська революція (від назви року з 30 січня 1911 до 17 лютого 1912 за китайським календарем).
29 грудня 1911 представники 17-ти повсталих провінцій у Нанкіні («південній столиці») проголосили весь Китай республікою й обрали Сунь Ятсена її тимчасовим президентом. Прагнучи припинити громадянську війну, яка охопила країну, та уникнути іноземної інтервенції, Сунь Ятсен у середині лютого 1912 року відмовився від посади президента на користь генерала Юань Шикая, який свого часу мав репутацію ліберала; 12 лютого 6-річний імператор Пу-Ї зрікся престолу.
Новий президент відразу ж перевів уряд із революційного півдня до Пекіна, контрольованого його військами, жорстоко придушив селянські та робітничі виступи і встановив режим особистої диктатури. Його підтримали й іноземні держави, надавши велику банківську позику.
Сунь Ятсен та інші діячі Тунменхою за участю частини лібералів створили 25 серпня 1912 року нову партію — Гоміньдан («Національна партія»), яка в липні 1913-го закликала народ до «другої революції». Проте повстання було придушене урядовими військами, керівники забороненого Гоміндану емігрували в Японію, а Юань Шикай, розпустивши парламент, скасував конституцію й проголосив себе військовим диктатором.
Сьогодні спадкоємцем республіки, проголошеної 10 жовтня1911 року, вважається Китайська Республіка на Тайвані, частково визнана держава, засновник ООН, колишній член Ради безпеки ООН, місцем в якій Тайвань поступився КНР в 1971 році.
