24 березня 1955 року у місті Радехові народився Ігор Йосипович Білозір.
Ігор Білозір навчався в Радехівській ЗОШ № 1. Перші музичні композиції І. Білозіра виконував шкільний вокально-інструментальний ансамбль, а перший професійний запис відбувся 1969 року на Львівському радіо в передачі ʺМандрівний меридіанʺ.
Згодом переселився до Львова, де мешкав за адресою вулиця Фредра, 4. Нині на цьому будинку висить пам'ятна табличка, а в квартирі створено музей композитора. Навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії. Стажувався у США та Канаді.
Від 1977 року — керівник ВІА ʺРитми Карпатʺ Львівського автобусного заводу, від 1979 — художній керівник і соліст ВІА ʺВатраʺ Львівської обласної філармонії, що виконує більшість його пісень донині. Крім того, пише пісні для своєї дружини, вокалістки Оксани Білозір, а також виконує деякі пісні сам.
Побитий 8 травня 2000 року у кав'ярні ʺЦісарська каваʺ, що на проспекті Шевченка у Львові за те, що заважав своїми піснями групі відвідувачів, (серед яких були Воронов і Калінін) співати та слухати російський шансон. Внаслідок завданих травм 28 травня 2000 помер у лікарні. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі (поле № 2).
Автор естрадних пісень, камерно-інструментальних композицій, творів для оркестру, музики для театральних вистав. Серед творів пісні:
- ʺПшеничне перевеслоʺ, ʺМамина світлицяʺ, ʺВесільний маршʺ — на слова Б. Стельмаха;
- ʺНіби вчораʺ, ʺКоханийʺ — на слова П. Запотічного;
- ʺГолубий снігʺ, ʺЛицаріʺ — на слова Анни Канич.
Його творчість здобула визнання у США, Канаді, Німеччині, Польщі, Росії.
1996 року йому присвоєне звання Народного артиста України.
