У цей день 1955 року народився український композитор, музикант, виконавець, народний артист України, лідер ВІА "Ватра" Ігор Білозір.
"Сьогодні 68 років могло б виповнитись легендарному українському композитору та виконавцю Ігорю Білозіру. Чесний, щирий, талановитий, наш.
Помер у 45. У розквіті сил. Після того, як його жорстоко побили, бо заважав своїми українськими піснями слухати російський шансон. У Львові. В час вже Незалежної України! Болить. Пам‘ятаємо", — написав начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
"Увімкніть сьогодні архівні записи. Згадайте Ігоря Білозіра. Дайте послухати дітям. Пам‘ять про таких українців також додає сили у нашій теперішній боротьбі", — додав він.
Довідка
Ігор Білозір народився 24 березня 1955 року в місті Радехові Львівської області. Був четвертою дитиною в сім’ї. Навчався в Радехівській ЗОШ № 1. Ще під час навчання у місцевій школі, в сьомому класі, Білозір написав першу пісню. Перші музичні композиції І. Білозора виконував шкільний вокально-інструментальний ансамбль, брав участь в шкільних заходах, а й грав на весіллях і танцях, а перший професійний запис відбувся 1969 року на Львівському радіо в передачі «Мандрівний меридіан».
Згодом переселився до Львова разом зі своїми однокласниками. У місті Лева мешкав за адресою вулиця Фредра, 4, де прожив до 2000 року. Нині на цьому будинку висить пам'ятна табличка, а у квартирі створено музей композитора. Навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії. Стажувався у США та Канаді.
Тоді хлопець вирушив на обласне радіо до ведучої Марти Кісаневич, поки його однокласники пішли до цирку та ні про що не здогадувались. «Так сталося, що вона повірила мені, ще зовсім сопливому пацану, і зробила перший професійний запис моїх пісень, – розповідав Ігор Білозір. З відомих творів там були «Квіти у росі» і «Любити – не любити».
Білозір навчався у Львівському музично-педагогічному училищі та Львівській консерваторії, хоч так і не отримав диплом про вищу освіту. Ігор навчався у того ж викладача, що й творець славнозвісної «Червоної рути» Володимир Івасюк – Лєшека Мазепи, музикознавця та педагога родом зі Стрия. Проте хлопці не товаришували. Ігор тільки згадував ті моменти, коли вони з Івасюком сиділи поруч на лекціях у Львівській консерваторії.
Паралельно чоловік стажувався у США та Канаді. У 22 роки юнак знаходить своє кохання. 1977 року Ігор одружився з Оксаною Білозір (Розумкевич) з містечка Смига на Рівненщині.
Від 1977 року — керівник ВІА «Ритми Карпат» Львівського автобусного заводу, від 1979 — художній керівник і соліст ВІА «Ватра» Львівської обласної філармонії, що виконує більшість його пісень донині. Крім того, пише пісні для своєї дружини, вокалістки Оксани Білозір, а також виконує деякі пісні сам.
ВІА Ватра Львівської обласної філармонії (нині — національна філармонія імені Мирослава Скорика) виконує ці композиції й донині. У «Ватрі» Білозір отримав прізвисько Дуче.
Разом із дружиною Оксаною Ігор прожив 14 років, а офіційно пара розлучилася першого квітня 1991 року, ще через три дні 36-річний знайомиться зі своєю долею — майбутньою дружиною Ольгою. Вони одружилися 12 червня 1993 року.
Ще через кілька років 42-річному митцеві надають звання Народного артиста України.
8 травня 2000 року у кав'ярні «Цісарська кава», що на проспекті Шевченка у Львові, артиста побили за те, що заважав своїми піснями групі відвідувачів (серед яких були Дмитро Воронов і Юрій Калінін) співати та слухати російський шансон. Це відбувалося на очах у десятків людей в центрі Львова, за п’ятсот кроків до рідної домівки.
За його життя медики боролись двадцять днів. 16 травня чоловік пережив півгодинну клінічну смерть. Через завдані травми 28 травня 2000 помер у Клінічній лікарні швидкої допомоги Львова на Миколайчука. Йому було 45 років. Похований на львівському Личаківському цвинтарі (поле № 2). Попрощатися із ним прийшли тисячі людей. На похороні Ігоря Білозіра, за різними підрахунками, були від ста до двохсот тисяч присутніх.
2013 року на його могилі з'явився білий ангел: скульптура з мармуру, привезена з Італії, символізує пісню, вічність, чистоту, скорботно тримає лист.
Після трагічної загибелі митця у Львові взялися за питання стану функціонування української мови в місті. Тим часом на шпальтах російських ЗМІ розпалювали антиукраїнську істерію. Там стверджували: Ігоря Білозіра побили за те, що композитор виконував саме російські пісні.
28 вересня 2001 року Львівський обласний суд визнав Дмитра Воронова і Юрія Калініна винними у вбивстві композитора, визначивши для них покарання у вигляді 15 і 12 років позбавлення волі відповідно. Адвокати обвинувачених оскаржили це рішення, і в січні 2002 року Верховний суд України скасував як необґрунтований вирок по цій справі. Верховний суд повернув справу в апеляційний суд на перегляд іншою колегією суддів.
7 серпня 2002 року Апеляційний суд Львівської області засудив Дмитра Воронова, звинуваченого у вбивстві композитора Ігоря Білозора, до позбавлення волі на 10 років. Юрія Калініна як співучасника засуджено до восьми років позбавлення волі. Також суд ухвалив провести службове розслідування в медичній установі, де помер Білозір.
