Стало відомо, що сьогодні, 19 червня, помер український поет-шістдесятник, перекладач, кіносценарист та громадський діяч Іван Драч. Громада Львова сумує з приводу цієї втрати для всього українського народу та висловлює співчуття рідним і близьким поета, повідомила прес-служба ЛМР.
«Поети-шістдесятники, серед яких був і Іван Драч, — це моральні авторитети, які прикладом свого життя вчать цілі покоління. Громада Львова сумує з приводу смерті талановитого митця та громадського діяча. Найщиріші співчуття родині та близьким поета», — сказав міський голова Львова Андрій Садовий.
Біографія
Іван Федорович Драч народився 17 жовтня 1936 в с. Теліжинці Тетіївського району на Київщині.
Перший вірш поета з’являється у періодиці ще в 1951 р.
У 1958р. вступає на філологічний факультет Київського університету ім. Шевченка (виключений через творчі та політичні погляди). Відновився лише на заочній формі. Залишивши навчання, І. Драч працює в «Літературній Україні», куди йому допоміг улаштуватися Павло Загребельний.
1962 р. виходить збірка «Соняшник» — перша збірка поета.
У 1964р. здобуває фах кінодраматурга на Вищих сценарних курсах у Москві, працює в сценарній майстерні Київської кіностудії ім. Довженка.
1965 рік — видання другої збірки «Протуберанці серця».
У середині 80-х років XX ст. І. Драча було обрано до правління Київської організації Спілки письменників України, потім головою правління.
Значного резонансу набули драматичні поеми Драча «Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг» та «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з’явились спочатку в різних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми», 1982 р.).
І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970 р.), можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — у збірці «Київський оберіг». 1983 р.).
Також І. Драч активно виступає в галузі літературно-мистецької критики.
У 1976 р. отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона».
У 1989р. став першим головою Народного руху України, тричі обирався депутатом Верховної ради.
У 2006р. удостоєний звання Героя України.
