«Зелено-білі» та нападник вирішили припинити співпрацю. У червні 2017-го Дебелко став гравцем «Карпат», проте згодом був орендований естонською «Левадією». З початку 2019-го Роман знову виступав у Львові.
«Звичайно, не хочеться покидати таку команду, проте таким є життя футболіста, – каже Роман. – Ми дійшли згоди з керівництвом клубу, потиснули одне одному руки і нормально попрощалися. Я повернувся з оренди і період у Львові видався дуже цікавим: були і злети, і падіння. Команда виконала те завдання, яке було поставлено, і «Карпати» залишилися в УПЛ. Прикро тільки, що ми боролися не за єврокубки, а за збереження прописки. Проте я вірю, що керівництво клубу зробить правильні висновки і «Карпати» в наступному сезоні боротимуться за Лігу Європи».
«Гол у ворота «Ворскли»? Так, мабуть, це найщасливіший футбольний момент для мене у цьому році. Нападник повинен забивати – у Полтаві мені вдалося це зробити, а «Карпати» здобули важливе очко. Приємно, що я певною мірою також допоміг команді. Мені все подобалося у Львові, я виступав пліч-о-пліч з класними футболістами і я радий, що ділив з цими хлопцями роздягальню. Передусім хочу подякувати Почесному президенту «Карпат». Зараз дуже складні часи, однак він робить все можливе для клубу і футболістів. Петро Димінський створює усі умови для прогресу «Карпат». Дякую керівникам клубу, усім тренерам, лікарям, масажистам, всьому персоналу, зокрема, і тим людям, які працюють на базі, доглядають за полями. Ми робили одне одного кращими», – каже Дебелко.
«Я виступав за кордоном, далеко від дому. Думаю, що кожен футболіст із Західної України з дитинства слідкував за «Карпатами» і мріяв грати у цій команді. Тому певною мірою моя мрія здійснилася. Прикро, що не реалізував себе повноцінно тут. Радий, що був частиною цієї команди. З впевненістю можу сказати, що таких вболівальників, як у Львові, більше ніде в Україні немає. Ми відчували цю шалену підтримку. Безперечно, якби ми частіше перемагали, то на трибунах «України» було б ще більше вболівальників», – резюмував футболіст.
