Як середньовічні скандинави уникали ворожнечі та кровопролиття? Як варіант – влаштовували весілля. А якщо кровопролиття починалися на самому весіллі? Тоді можна заховатися у дзбан із сиром та сироваткою.
Про чвари в середньовічній Ісландії на Фейсбук-сторінці Symbolon розповіла к.і.н., гід та дослідниця середньовічної Скандинавії Ірина Хмельовська.
Йшов 1253 рік. У Дорогочині коронувався Данило Романович, князь Галицький. Уже рік як папа римський Інокентій IV дозволив застосовувати тортури до підозрюваних у єресі. Тривав сьомий хрестовий похід на чолі з французьким королем Людовіком ІХ.
А на віддаленому острові у холодній Атлантиці вже 30 років тривала кривава епоха Стурлунгів. Норвезький король Хокон IV недарма проігнорував запрошення Людовіка ІХ і по-суті відмовився брати участь у поході на Єрусалим. Його цікавила Ісландія.
Як завоювати острів, де немає і ніколи не було влади короля? Де немає бюрократичної системи, титулів, придворної ієрархії? Як вплинути на складну систему управління – годорди та на годі – їх очільників?
Король Хокон був позашлюбним сином і прекрасно знав, як боротися за владу. Він знайшов ту слабку точку в ісландській системі управління та зміг зачепити годі на свій гачок. Тою слабкістю був престиж. Справа в тому, що годорди не мали зафіксованих територіальних меж. Ісландці ставали членом того чи іншого годорда добровільно. Вибір годорда був зумовлений виключно особою його ватажка. Він мусив бути людиною мудрою, вміти залагоджувати суперечки.
На острові, де більшість населення була пов’язана кровними чи дружніми зв’язками, вбивство та помста ставали смертельно небезпечними для всієї країни. Влада годі базувалася на його особистих якостях, багатстві, друзях та родичах. Ще більше престижу – ще більше влади. Більше подарунків – більше багатства. А коли подарунки від короля? То ще більше престижу.
Найвпливовіші й найрозумніші годі розуміли цілі короля. Їх клани – Хаукделіри, Оддарверьяри, Асбірнінги, Ватнсфірдінги та Свінфеллінги – втримували хитку політичну рівновагу на острові впродовж тривалого часу. Але наприкінці ХІІ ст. з'явилася ще одна родина, яка хотіла домогтися якомога більше влади – Стурлунги. Вони обрали свій шлях до впливу провокуванням конфліктів. У цю жорстоку боротьбу поступово втягнулися усі клани. Норвезький король отримав чудову змогу грати на політичних амбіціях. Еліта острову – хевдінги все більше вирішували особисті інтереси за допомогою альянсу з Хоконом IV, обіцяючи підкорити для нього Ісландію.
У 1241 році, коли територією України ще йшло військо монгол, хевдинг Гіцур Торвальдссон з клану Хаукделірів за наказом Хокона IV зарубав свого колишнього тестя, хевдинга Сноррі Стурлуссона з клану Стурлунгів. Вбивство відбулося у підвалі хутора Рейкьяхольт, після чого сам хутір був спалений. Сноррі підтримував Хокона IV і втілював його політику в Ісландії. Проте втручання у боротьбу між королем та герцогом Скулі коштувало Сноррі життя. Племінник Сноррі – Стурла Тордарссон намагався помститися за дядька, але похід на хутір Гіцура Торвальдссона на Скаульхольт не був успішним. Більшу частину життя Стурла та Гіцур ворогували, проте 1253 році їм вдалося владнати суперечки. Мир було вирішено закріпити шлюбом Халля, сина Гіцура та Інгібйорг, дочки Стурли.
Весілля призначили на перші зимові ночі 1253 року у Флугумур – багатому хуторі Гіцура. До нього запросили найвпливовіших хевдингів з кланів Хаукделірів та Стурлунгів, а також їх сусідів та союзників. Бенкет тривав кілька днів, гостям підносили хмільний мед та брагу у рогах для пиття. Гіцур Торвальдссон довго і красномовно говорив про мир та весілля, що мало його закріпити. На кінець святкування хазяї зробили багаті подарунки і гості почали роз’їжджатися.
Проте дехто із запрошених не хотів цього примирення. Вони вирішили вбити Гіцура та його синів одразу після весілля. Ватажки нападу від’їхали з Флугумур і швидко зібрали загін. Всього нападників було 42.
Вночі вони беззвучно наблизилися до будівель хутора. Двоє стражів помітили їх першими й кинулися до головного дому зі звісткою, що прийшов ворог. Але люди ще не встигли прокинутися і ті, хто спав у сінях, були зарубані першими. Гіцуру та його домочадцям вдалося заблокувати північні двері. Це дало їм змогу довго тримати оборону.
Битва тривала всю ніч. Вороги Гіцура розуміли, що напад затягнувся і ось-ось на допомогу йому прибіжать мешканці округи, – і вони піднесли до будинку вогонь. У хід пішли й тріски із смолою, що привіз із собою один з підпалювачів. Крихітні віконця затовкли сухими кізяками.
Вогонь – найстрашніша й найефективніша зброя проти ісландського хутора. Всі його побудови були одноповерховими й стояли впритул одна до одної, дах кожної покрито дерниною. Дім Гіцура вважався дуже багатим, його будівлі було прикрашено різьбленням, вся передня частина світлиці до самих спальних відсіків – обшита дошками, а світлиця завішана покровами.
Уїдливий дим почав заповнювати приміщення. Від диму Гіцуру стало нестерпно, він вирішив, що краще вийти назовні, ніж вудитися всередині. Його дружина Гроа підтримала його, а у сінях до них підійшла Інгібйорг, дочка Стурли. Вона була боса і вдягнута у саму нічну сорочку. Їй було всього 13 років. Біля дверей було більше повітря, Гіцуру стало краще і він передумав виходити. Гроа та Інгібйорг підійшли до входу. Гроа попросила випустити Інгібйорг. Один з нападників був родичем дівчини і погодився на це. Проте інший нападник жбурнув Гроа назад у вогонь. Будинок вже повністю запалав.
Гіцур вирішив спробувати свій останній шанс врятуватися. Він пішов до комори, де робили сир. На помості стояв великий дзбан з сиром. Під ним заритий в землю, знаходився менший дзбан із сироваткою. Там було достатньо місця і більший дзбан майже закривав його. Гіцур заліз у сироватку; вона діставала до його грудей. На Гіцурі була лише полотняна білизна, у сироватці було холодно.
Не встиг він просидіти там довго, як почув людські голоси. То були підпалювачі. Троє із них зайшло до комори з факелом й почали обшукувати її. Гіцур від холоду тремтів так сильно, що дзбан із сироваткою дзвенів. Але, коли зайшли підпалювачі, тремтіти він перестав. Вони кілька разів штрикнули списами у дзбан із сироваткою. Гіцур сидів розслаблено як тільки міг та тримав долоні на животі, щоб ворог якомога пізніше здогадалися, що попали в тіло. Ран було багато, але всі вони були легкими.
Двічі підпалювачі обшукували комору і двічі все повторювалося з початку. Гіцура вони не знайшли. Нападники вийшли у двір та відправилися у зворотну путь. Небо починало світліти. Гіцуру стало так холодно, що він більше не міг сидіти у сироватці. Він вибрався з комори та вийшов до церкви, яка стояла біля будинку.
У церкві вже знаходилися деякі з домочадців, яким пощастило вийти з вогню. Багато з них мали тяжкі поранення. У церкві з Гіцура стягли одяг і жінка на ім’я Хутірська Кобилка зігріла його на своїх стегнах. Йому швидко стало тепло. В церкві був і його син Халль, весілля якого відбулося на день раніше. Халль помер від ран, коли небо вже наполовину посвітліло. На ранок перед Гіцуром на щиті пронесли його сина Іслейва, що поліг у бою.
У пожежі загинуло близько 25 осіб. Це були родичі та домочадці Гіцура Торвальдссона, люди його свояка Стурли Тордарссона, та бідняки, які ночували у гостьовому приміщенні. Весь хутір згорів, вціліла лише комора для сиру та кухня. Згоріло велике багатство, бо люди приїхали на весілля з цінними речами та подарунками.
Помста знову захопила Ісландію.
