Про свій вибір рідним спершу нічого не казала, бо на службу у військо жінку брати не хотіли
53-річна Оксана із Луцька служить на посаді бойового медика стрілецького взводу 100 бригади тероборони Волині. У військо жінка пішла доброволицею, вслід за синами, які нині теж служать.
Історію медикині із позивним "Каур" оприлюднило Суспільне.
Жінка каже: у Луцьку живе неподалік військового аеродрому, по якому росіяни завдали ракетних ударів у перший день повномасштабного вторгнення. Вже за кілька годин лучанка дізналася, що її сини пішли у військо добровольцями.
"Діти одразу побігли у військкомат, діти які ніколи не служили. Чоловік віддав свій офіс під волонтерський центр. Я спершу теж волонтерила, але відчувала, що можу більше", — говорить бойова медикиня.
В червні 2022-го лучанка пішла у місцевий терцентр комплектування і соцпідтримки. Про свій вибір рідним спершу нічого не казала, бо на службу у військо жінку брати не хотіли.
"Мене там десь два місяці мурижили. Казали: "старший вік, немає медичної освіти". Я всім їм доказувала, що я сильна, витривала і все зможу. Вже згодом я потрапила у ТРО", — пригадує Оксана.
Зі слів лучанки, попри відсутність освіти у медичному підрозділі швидко освоїлася і усьому навчилася у колег. Зараз, каже жінка, знаходиться на позиціях, де евакуація ускладнилася. Щоб дістатися до пораненого медики мусять йти пішли понад два кілометри. Ще стільки ж — щоб евакуювати солдата.
"Фізично ми вже звикли до цих умов. Наш підрозділ дуже боєздатний, у нас дуже круті хлопці і дівчата, гарно себе показали. У нас більшість — добровольці", — додає "Каур".
Вдома на Оксану чекає чоловік. Жінка каже: він замість неї нині забезпечує тил і піклується про дім. В липні 2023 жінка побувала вдома у короткочасній відпустці.
"Було морально важко, побачила у відпустці інший світ і мене трохи "накрило". Мені було важко бачити, що багато хто не думає про війну", — каже медикиня стрілецького взводу.
