Фашизм ніколи не був переможеним як ідея.
Думки у виданні The New York Times професора історії Єльського університету, доктора наук Тімоті Снайдера, про фашизм у Росії, пише Gazeta.ua
Фашизм ніколи не був переможеним як ідея.
Як культ ірраціональності та насильства його не можна було перемогти. Поки нацистська Німеччина здавалася сильною, то європейці та інші спокушалися ним. Тільки на полях битв Другої світової війни фашизм був переможений. Тепер усе повернулося - цього разу країною, яка веде фашистську руйнівну війну, є Росія. Якщо Росія переможе, фашисти у всьому світі заспокояться.
Ми помиляємось, обмежуючи наші страхи перед фашизмом образом Гітлера чи Голокосту. Фашизм мав італійське походження. Він був також популярним у Румунії, де фашистами були православні християни, які мріяли про очищення через насильство. Він мав прихильників у всій Європі та в Америці. У всіх його різновидах йшлося про торжество волі над розумом.
Люди розходяться в думках, часто з піною на губах, щодо того, що є фашизмом. Але нинішня Росія відповідає більшості критеріїв, які вчені схильні приписувати цій ідеології. Культ навколо одного лідера - Володимира Путіна. Культ мертвих, організований навколо Другої світової війни. Міф про минуле золоте століття імперської величі, яке має бути відновлене війною цілющого насильства - смертоносна війна проти України.
Україна не вперше стає об'єктом фашистської атаки. Завоювання країни було головною метою війни Гітлера 1941 року. Фюрер думав, що СРСР, який тоді керував Україною, був єврейською державою. Він планував замінити радянську владу своєю та відібрати родючі сільськогосподарські українські землі.
Тоді СРСР голодував би, а Німеччина стала б імперією. Він уявляв, що це буде легко, бо Радянський Союз, на його думку, був штучним утворенням, а українці - колоніальним народом.
Подібність до війни Путіна разюча. Кремль вважає Україну штучною державою, чий президент-єврей доводить, що вона не може бути реальною. Путін вважає, що після ліквідації невеликої групи еліти українські маси радо приймуть російське панування. Сьогодні саме Росія відмовляє світові в українській їжі, загрожуючи голодом глобальному півдню планети.
Багато хто не наважується вважати нинішню Росію фашистською, бо сталінський СРСР визначав себе як антифашистський. Але це не допомагає визначити, що таке фашизм, і сьогодні ще більше збиває з пантелику. За допомогою американців, британців та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників 1945 року. Проте його протистояння фашизму було непослідовним.
До приходу Гітлера до влади 1933-го совіти ставилися до фашистів як до ще однієї форми капіталістичного ворога. Комуністичні партії Європи мали ставитися до решти партій як до ворогів. Ця політика фактично сприяла приходу Гітлера. Хоча німецькі комуністи та соціалісти були чисельнішими за нацистів у Бундестазі, вони не могли співпрацювати між собою. Після цього фіаско Сталін скоригував політику, вимагаючи від європейських комуністичних партій створення коаліцій для блокування фашистів.
Це тривало недовго. 1939 року СРСР приєднався до нацистської Німеччини як фактичний союзник, і дві держави разом напали на Польщу. Промови нацистів передруковувала радянська преса, а нацистські офіцери захоплювалися радянською ефективністю масових депортацій. Але росіяни нині не говорять про ці факти, бо російські закони про історію вважають це злочином. Друга світова війна - елемент історичного міфу Путіна про невинність Росії і втрачену велич - Росії необхідно мати монополію на жертовність і перемогу. Той факт, що Сталін став причиною Другої світової війни, об'єднавшись із Гітлером, має бути невиголошеним і немислимим.
Гнучкість Сталіна щодо фашизму - ключ до розуміння нинішньої Росії. За Сталіна ставлення СРСР до фашизму було спочатку байдужим, потім його вважали поганим, потім хорошим, поки Гітлер не зрадив Сталіна й Німеччина не напала на СРСР, після чого він знову став поганим.
Під час холодної війни американці та англійці для СРСР стали фашистами. Але "антифашизм" не завадив Сталіну в його останній чистці націлитися на євреїв, а його наступникам - порівнювати Ізраїль із нацистською Німеччиною.
Іншими словами, радянський антифашизм був політикою поділу на "ми" і "вони". Фашистська політика починається, як сказав нацистський мислитель Карл Шмітт, із визначення ворога. Оскільки радянський антифашизм просто називав нових ворогів, він пропонував фашизму чорний хід, через який можна було повернутися в Росію.
У Росії XXI століття "антифашизм" просто став правом Росії російського лідера визначати національних ворогів. Справжнім російським фашистам, таким як Олександр Дугін та Олександр Проханов, дають ефір у ЗМІ. А сам Путін опирався на праці міжвоєнного російського фашиста Івана Ільїна. Для президента РФ "фашист" або "нацист" - це просто той, хто виступає проти нього чи його плану знищення України. Українці - "нацисти", бо не визнають себе росіянами й чинять опір.
Мандрівнику в часі з 1930-х неважко визначити режим Путіна як фашистський. Символ Z, мітинги, пропаганда, війна як очищувальний акт насильства та братські могили навколо українських міст роблять усе це дуже зрозумілим. Війна проти України - це не лише повернення на традиційне фашистське поле бою, а й повернення до традиційної фашистської мови й практики. Інші люди у цій логіці існують для того, щоб їх колонізували. Росія - невинна через своє давнє минуле. Існування України - це міжнародна змова. Війна - це відповідь.
Оскільки Путін говорить про фашистів як про ворогів, нам може бути важко зрозуміти, що він насправді фашист. Але у війні Росії проти України "нацист" означає просто "ворог-недолюд" - хтось, кого росіяни можуть вбити. Ненависницькі висловлювання щодо українців полегшують їхнє вбивство, як це бачимо в Бучі, Маріуполі та в усіх частинах України, які були окуповані Росією. Братські могили - не випадковість війни, а очікуваний наслідок фашистської війни на знищення.
Фашисти, які називають інших людей "фашистами" - це фашизм, доведений до своєї нелогічної крайності, як культ нерозуміння. Це останній епізод, коли розпалювання ненависті спотворює реальність, а пропаганда стає чистою наполегливістю. Це апогей волі над розумом. Називати інших фашистами, будучи фашистом - основна путінська практика. Американський філософ Джейсон Стенлі називає це "вибухом пропаганди". Я назвав би це "шизофашизмом". В українців найелегантніше формулювання. Називають це "рашизмом".
Знаємо про фашизм більше, ніж у 1930-ті. Тепер нам відомо, куди він привів. Маємо визнати фашизм, бо тоді знатимемо, із чим маємо справу. Але визнати - не означає скасувати. Фашизм - не дискусійна позиція, а культ волі, що походить із вигадки. Ідеться про містику людини, яка зцілює світ насильством. Цей культ підтримуватиметься пропагандою до кінця. Його можна скасувати лише демонстрацією слабкості лідера.
Фашистський лідер має бути переможеним, а це означає, що ті, хто виступає проти фашизму, мають зробити все необхідне, щоб перемогти його. Тільки тоді міфи руйнуватимуться.
Як і в 1930-х, демократія у всьому світі відступає, і фашисти розпочали війну зі своїми сусідами. Якщо Росія переможе в Україні, це буде не просто руйнація демократії силою, хоч це вже саме по собі погано. Це буде деморалізація демократій у всьому світі. Ще до війни друзі Росії - Марін Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон були ворогами демократії. Перемоги фашистів на полі бою підтвердять, що сила завжди має рацію, що демократії мають зазнати невдачі.
Якби Україна не чинила опір, це була б чорна весна для демократів усього світу. Якщо Україна не переможе, на нас можуть чекати десятиліття мороку.
Переклад Gazeta.ua
