Національна збірна України з футболу з шостої спроби таки зуміла подолати плей-офф.
Національна збірна України з футболу з шостої спроби таки зуміла подолати плей-офф і пробитися до фінальної частини чемпіонату Європи у Франції. Команда Михайла Фоменка вистраждала бажаний результат у словенському Маріборі. Нічия 1:1 вивела нашу команду на європейський форум.
Початок матчу у Маріборі відразу ж показав, наскільки високим є градус поєдинку. Словенці з перших секунд дали зрозуміти, що заради позитивного результату ляжуть кістьми. Українці зіткнулися з неймовірно грубою та жорсткою грою суперника, який часто діяв на межі фолу. Жовті картки Коноплянки та Цесара нікого не здивували. Градус гри зашкалював, адже командам доводилося не тільки грати у футбол, а й боротися з емоціями, своїми і суперника.
Швидкий гол. Те, чого ми найбільше боялися, сталося на 11 хвилині. Після подачі у штрафний майданчик та удару Безьяка Пятов невдало відбив м'яч перед собою, після чого "круглий" відлетів до Цесара, який головою забивав уже у порожні ворота.
Враховуючи невдалий старт, українцям потрібен був гол. І команді Форменка це майже вдалося. Синьо-жовті створили два напівмоменти, з яких, в тім, не витиснули нічого: Ярмоленко не дотягнувся до навісу Коноплянки, а Селезньов після пасу того-таки Коноплянки з гострого кута не переграв Хандановіча.
До завершення тайму перевага була на боці то одних, то інших. Втім, яскравого футболу ми побачили мало. Те, що відбувалося на полі, більше скидалося на боротьбу, ніж на гру з м’ячем: фоли, провокації, словесні і не тільки сутички. «Нехай збірна Словенії іде в регбі», - скаже після матчу Євген Коноплянка, який того дня виводив нашу команду на поле з капітанською пов’язкою.
У другому таймі градус гри аж ніяк не знизився. Обидві команди з усіх сил намагалися витиснути максимум зі своїх атак. Як і у другій половині першого тайму, обидві збірних по черзі перехоплювали ініціативу, шукаючи шляхи до воріт суперника. Українці, розуміючи ціну ще одного пропущеного м’яча, атакували, хоч і не так гостро і не так часто, як цього хотілося б нам. Ярмоленко та Шевчук з вигідних позицій не змогли переграти Хандановіча, а Ракицький з робочої лівої пробив над воротами з меж штрафного майданчика.
Словенці, натхнені шаленою підтримкою стадіону «Людскі врт», з усіх сил намагалися забити другий. Несолодко доводилось нашим оборонцям, яким доводилося відбиватися біля самих воріт. А решта країни тим часом тримала кулаки, аби тільки не пропустили. Ми були згодні навіть на 0:1. Особливо тоді, коли стовідсотковий гольовий момент не реалізував Цесар. Капітан словенців у ближньому бою не зміг переграти Пятова, якому вдався блискучий сейв. У цей момент наші серця хоч і йойкнули, але йойкнули переможно – український голкіпер майстерно виконав свою роботу.
До завершення гри та в компенсований арбітром час думки всієї футбольної України були про те, щоб нарешті хоча б шостий плей-офф для нашої команди завершився успішно. Дочекатися б фінального свистка, і поразка з мінімальним рахунком виводить до Франції нас, а не збірну Словенії.
Втім, доля завжди винагороджує тих, хто терпить і бореться до останнього. Обрізка Кевіна Кампля у центрі поля обернулася для українців атакою три в нуль. Кравець, протягнувши м’яча аж до штрафного, відпасував Ярмоленкові, який в такій ситуації не забити просто не міг. 1-1, фінальний свисток, шалена радість українців і шок словенців, яким залишалося лише спостерігати за чужим святом з іншого кінця поля. «Прокляття плей-офф» знято, ми їдемо до Франції!
Богдан Пастернак, Гал-інфо
