Сьогодні Україна попрощалась з легендарним артилеристом, командиром 128 окремої гірсько-штурмової бригади полковником Євгеном Коростельовим, який помер 19 листопада в шпиталі від отриманих в зоні бойових дій вибухових поранень, несумісних з життям, - інформують у прес-центрі Оперативного командування "Північ".
У лікарні загинув полковник Євген Коростильов
Попрощатись з достойним офіцером ЗСУ, кавалером Ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня та численних державних нагород, до Сум - рідного міста Героя - прийшли земляки й односельці, приїхали генерали та офіцери Генерального штабу та Командування Сухопутних Військ, військовослужбовці оперативних командувань та військових підрозділів.
Командувач Сухопутних Військ ЗСУ генерал-лейтенант Олександр Сирський зазначив: "Євгена я знав особисто. Познайомившись на фронті, коли я був командувачем ООС, ми стали друзями. Євген був заступником командира бригади з артилерії, я бачив його вірність, відданість, офіцерську доблесть і високе почуття відповідальності, тому запропонував йому очолити бригаду. Женя погодився - і мене не підвів, за короткий час встиг завоювати довіру і повагу колективу. Але раптом війна обірвала його життя на злеті. Сумую разом з вами: ви втратили сина, чоловіка і батька, а я втратив вірного друга і надійного офіцера. Україна плаче зараз разом з вами..."
Офіцери 128 бригади розповідали про Євгена Коростельова:
"Прийшовши в бригаду, наш командир сказав нам: "Ви - моя друга сім'я. Двадцять років я віддав своїй першій сім'ї, 25 бригаді, а тепер моїми найближчими друзями стали ви"… Він був дуже компанійською людиною, вмів звичайним жартом розрядити обстановку… В кінці наради наш командир казав: "Ну все, порадились, а тепер - в поход!" Так він називав бойовий вихід… Ми мало встигли послужити з ним, але ніколи не забудемо його… Для нас він і зараз живий. Просто вирушив в далекий бойовий похід..."
Друзі, рідні, співслужбовці один за одним розповідали про Героя: яким він був другом, командиром, сином, батьком... Прощання, розпочавшись о 9.00 в рідному селі Євгена Коростельова, продовжилось траурною літургією в найстарішому храмі міста Суми та ходою центральними вулицями міста.
Піднесеним і урочистим стало прощання з Героєм в кадетському корпусі Сумського ракетно-артилерійського інституту, який двадцять років тому з успіхом закінчив Євген. Проникливі промови генералів з вищого командування ЗСУ та Командування Сухопутних Військ, РНБО, очільників міста і області підкреслювали повагу до Героя та висловлювали співчуття рідним. Згідно Указу президента України, полковника Коростельова нагороджено Орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня, - високу нагороду дружині та сину полеглого вручив особисто генерал-лейтенант Олександр Сирський.
Згідно з артилерійською традицією, труну з тілом Героя до місця останнього спочинку везли на лафеті гармати. Вздовж всього шляху слідування процесії в траурному караулі стояли автомобілі та люди - мешканці міста, що прийшли попрощатися з видатним земляком.
Прощання і поховання на Алеї Героїв затягнулось на кілька годин: ніхто не рушив з кладовища до тих пір, поки остання грудочка землі не була покладена на могилу, поки всі квіти і всі вінки не були укладені довкола хреста.
Віддання військових почестей, салют, останні квіти, прощальні промови...
Прощання затягнулося допізна. "Не віриться, що його більше нема..." - билась у скроні думка. Герої справді не вмирають, вони вічно живуть в нашій пам'яті і серцях...
