У неділю 21 травня 2017 року на хуторі Березина в урочищі «Грушка» поблизу села Угорськ Шумського району відбулись заходи з нагоди вшанування повстанців, які полягли за волю України в боях з московсько-більшовицькими окупантами. Організаторами заходів виступили родичі полеглих героїв та активісти ГО «МЕМОРІАЛ ПІВДЕННА ВОЛИНЬ».
Заходи також були приурочені до Дня пам’яті жертв політичних репресій та Дня Героїв. У цей день в Угорську плакало небо, здавалося , що то були сльози всіх репресованих, які не дожили до цього дня. Про цей лісовий цвинтар місцеві жителі знали завжди. Усі родини похованих у цьому місці героїв були репресовані радянським тоталітарним режимом і в повній мірі відчули на собі весь жах червоного комуністичного терору. Але пам’ять не зникла, майже кожне дерево і навіть травинка зберігали цю таємницю багато років. І ось нарешті настав час, коли ми всі уже можемо про це говорити.
Хто були ці повстанці? Це були щирі українці, справжні герої, лицарі своєї країни, які безмежно любили свою землю. Вони були сповнені життя, хотіли бути щасливими і хотіли бути господарями у своїй країні. Сміливі хлопці щиро вірили у Вільну Україну.
На одній з фотографій, яка дивом збереглася у родини Лук’янчука Андрона-«Палія» зі зворотнього боку зберігся напис:
«Любов к Отчизні де героїнь,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат!»
І. Котляревський
Цей епіграф дуже вдало характеризує життєве кредо борців за Україну.
Освячення хреста і меморіальної дошки на честь звитяжців-повстанців, які полягли за волю України, а також панахиду, відправили священники Київського патріархату: о. Андрій з с. Іловиці, о. Богдан з с. Рохманова , о. Тарас з с. Стіжок. З проповіддю виступив о. Андрій. Зі словами вдячності до присутніх людей звернувся син полеглого повстанця, житель с. Стіжок Петро Міньковський, який разом з односельчанином Миколою Радчуком були меценатами і виконали всі роботи по встановленню пам’ятного знака–хреста та впорядкуванню території навколо. Краєзнавець Анатолій Соболевський стисло розповів про перебіг подій того часу і про тих повстанців, які полягли в боях з московсько-більшовицькими окупантами та знайшли вічний спочинок у цьому урочищі.
До вшанування загиблих вояків УПА та керівників Кременецького надрайонного проводу ОУН долучилися пластуни Шумської станиці. Діти лавою вишикувались коло хреста, схилили голови і завмерли в хвилині мовчання. Пролунала молитва «Отче наш» у їхньому виконанні, віршований монтаж, присвячений загиблим героям (автор Олена Ходюк). Пластуни виконали пісню «Лицарський хрест» і молитву «Царю небесний». Знаково стало для юначок Вікторії Томчук і Ірени Вайдич отримати хусточки на цьому місці, окропленому кров’ю українських героїв. Оплесками вітали присутні юних патріотів. Також пластуни пригощали присутніх зеленим борщем і трав’яним чаєм. Усі хто прибув на вшанування ще довго не розходились, ділились спогадами, співали повстанських пісень.
Історична довідка:
9 квітня 1944 р. на хуторі Березина сотня УПА «Буревія» прийняла бій з підрозділом військ НКВД, що нараховував понад 400 солдатів. У ході запеклого бою геройськи загинув командир сотні Базилевич Петро - «Буревій», родом з Вінничини і разом з ним ще 31 повстанець. Іншим повстанцям вдалося з боєм прорвати вороже кільце. На цей час вдалося окрім сотенного виявити призвіща 5-х загиблих повстанців:
Швед Йосиф – 1912 р.н. , с. В. Вікнини;
Хом’як Павло – «Тихий» , 1925 р.н., с. В. Вікнини;
Данилюк Павло – «Грім», 1923 р.н., с. Веселівка;
Мороз Вікентій – «Сучок», 1911 р.н., с. Шпиколоси;
Росіцький Прокіп – «Медвідь» 1924 р.н., с.Шпиколоси.
19 прізвищ поки що невідомі.
Це були перші 25 повстанців , які були захоронені у братній могилі в урочищі «Грушка».
Пізніше , а саме 01.05.1944р. в бою з фронтовими «загрядотрядами» в с. Чайчинці (на той час Вишневецького р-ну) загинули:
Лук’янчук Андрон – «Палій» 1914 р.н., с. Забара, член ОУН з 1939 р., займав посаду керівника Шумського районного проводу ОУН. Володіючи непересічними організаторськими здібностями з 1943 р. займає посаду керівника рефентури СБ Кременецького надрайонного проводу ОУН;
Петров Борис – «Назар», 1922 р. н., с. Угорськ, член ОУН з 1941р., організатор товариства « Просвіта» по всіх околицях Шумського району. В 1943 р. займає посаду керівника Кременецького над районного проводу ОУН.
Їх тіла з с. Чайчинці перевезли на Шумщину у с. Майдан і заховали у підвалі, щоб поховати на сільському цвинтарі, але якимсь чином їх виявили солдати з гарнізону НКВС і в дикий, жорстокий спосіб поглумилися , викинувши мертві тіла з домовин порізали на шматки їхню одежу і проколовши штиками більше 20 разів їхні мертві тіла. Тоді побратими і родичі загиблих поховали їх з почестями на лісовому цвинтарі поряд з стрільцями сотні «Буревія».
На початку 1945 р. у цьому урочищі був похований Міньковський Микола-«Кобзаренко», 1916 р.н., с. Стіжок, вояк сотні куреня «Герасима», учасника чисельних боїв і рейдів в складі сотні. Загинув Микола Міньковський біля с. Угорськ, будучи оточений під час облави відстрілюючись з автомата, дня 30.01.45 р. Мертве тіло більшовики підняли на багнети.
Окрім цих, уже відомих героїв , в урочищі спочивають ще 10 невідомих повстанців.
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ!
ГО «МЕМОРІАЛ ПІВДЕННА ВОЛИНЬ».
