Остап Чигін, Мирослав Овчинніков, Юрій Чопик, Микола Сакун загинули, захищаючи Україну від російських окупантів.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міських церемоній прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону Остапа Чигіна, Мирослава Овчиннікова та Юрія Чопика розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Чин похорону Миколи Сакуна розпочнеться о 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, о 14:30 – міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.
Маршрут похоронних процесій: Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11) – пл. Катедральна – пл. Ринок (міська церемонія прощання) – вул. Руська – вул. Підвальна – вул. Володимира Винниченка – пл. Соборна – вул. Пекарська – вул. Шімзерів – вул. Мечникова – Личаківський цвинтар.
Біографічні довідки Героїв
Остап Чигін (17.03.1996-06.01.2023) Львів’янин.
Навчався у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська загальноосвітня санаторна школа №1 І-III ступенів імені Богдана-Ігоря Антонича». Закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності за спеціалізацією «Охорона праці». Після завершення навчання проходив військову службу у лавах Національної гвардії України.
У мирний час працював представником інформаційного центру Товариства з обмеженою відповідальністю «Водафон Ентерпрайз Юкрейн» у Львові. Згодом обіймав посаду старшого фахівця напрямку сервісу в Акціонерному товаристві «Універсал банк». Захоплювався футболом.
Із початком повномасштабного вторгнення захищав Батьківщину від держави-терориста у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.
У Остапа Чигіна залишилися батьки, сестра, брат, братова, дві бабусі та дідусь.
Мирослав Овчинніков (30.10.1975-07.01.2023) Уродженець міста Турка Львівської області. З 2000-го року проживав у селі Чорнобаївка Херсонської області.
Навчався у Турківському закладі загальної середньої освіти I-III ступенів №1 Турківської міської ради. Закінчив колишній Львівський технікум залізничного транспорту. У 1994-му році проходив військову службу у Чернігівській області.
З 1996 року працював на 1-шій Львівській дистанції сигналізації і зв’язку, згодом – диспетчером на Херсонській дистанції сигналізації і зв’язку. У вільний час захоплювався футболом.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини до лав 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних сил України.
У Мирослава Овчиннікова залишилися мама, дружина, донька, син, онук, сестра та батьки дружини.
Юрій Чопик (04.10.1984-31.12.2022) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №31 міста Львова, згодом здобував професійно-технічну освіту. Протягом 2003-2004 років проходив військову службу у Кам’янець-Подільському.
Після завершення служби працював на колишньому Львівському автобусному заводі.
У 2015 році виконував бойові завдання у зоні проведення Антитерористичної операції, був нагороджений нагрудним знаком «Учасник АТО». Повернувшись, працював у Міжрегіональній науково-виробничій асоціації підприємств «Авіокон проект», згодом заснував приватне підприємство та займався реставрацією ванн.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем пішов на війну, боровся проти окупантів спершу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, надалі – 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
У Юрія Чопика залишилися батьки, дружина, донька, син, сестра, брати та бабуся.
Микола Сакун (27.12.1996-18.12.2022) Уродженець села Червоне Поділля Херсонської області.
Навчався у Чорнянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Здобував професійно-технічну освіту в Херсоні. Після завершення навчання проходив строкову військову службу в Миколаєві.
З 2020 року виконував бойові завдання в зоні проведення Антитерористичної операції/Операції Об’єднаних сил у лавах 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних сил України.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації боровся із загарбниками на східному та південному напрямках. Попри отримане поранення, повернувся на фронт.
У Миколи Сакуна залишилися батьки, сестра та дівчина.
