З перших днів Другої світової війська Гітлера і Сталіна діяли як союзники.
Особливо чітко це спостерігалося в рамках військової операції із захоплення та поділу Польщі: є не один факт, коли солдати вермахту і червоноармійці спільно роззброювали польські військові частини, координували авіанальоти, поступалися одне одному захопленими територіями. Відомо також, що 1 вересня СРСР надав у розпорядження Німеччини радіостанцію в Мінську, яка виконувала роль радіомаяка для наведення бомбардувальників люфтваффе на польські міста.
Черговим прикладом такої «співпраці» стали і бої за місто Брест. Уже 14 вересня його захопили бійці 19-го моторизованого корпусу вермахту під командуванням генерала Гейнца Гудеріана. 20 вересня наказ від радянського командування зайняти місто і Брестську фортецю отримала 29-а танкова бригада Семена Кривошеїна, розташована на той час у Пружанах. Того ж дня розвідка 29-ї танкової бригади зустрілася з командуванням німецького корпусу для узгодження деталей передачі Бреста та Брестської фортеці радянським військам.
Передача була призначена на 22 вересня. Для того, щоб формалізувати акт передачі міста, німці наполягли на проведенні спільного параду німецьких і радянських військ. О 10-й ранку в урочистій атмосфері під супровід оркестру нацистський прапор було спущено, пізніше на цьому місці замайорів радянський прапор.
Парад було призначено а четверту годину дня. На центральній вулиці Бреста спорудили імпровізовану трибуну, на якій зібралися німецькі та радянські командири на чолі з Гудеріаном та Кривошеєвим вітати «переможців». Щоправда, Кривошеїн відмовився від участі в параді солдатів, оскільки напередодні бійці пройшли виснажливий марш (120 км при допустимих за тих умов 90) і мали не надто парадний вигляд. Тож Червону Армію презентувала лише колона танків.
Все це активно фотографувалося та фільмувалося німецькою стороною – за кілька днів сюжет про цей парад побачила вся Німеччина (і не тільки). Після параду німецькі війська залишили місто, передавши його під повний контроль радянським командирам.
За іронією долі, саме Брестська фортеця менш як за два роки після спільного параду однією з перших прийме на себе удар колишніх союзників. Один з організаторів параду, командувач другого батальйону 76-го полку вермахта Ганс Георг Леммель, 10 липня 1941 року буде призначений командиром цього полку, а через сім днів загине в бою з радянськими військами.
