Верба, лоза, баcька, шутка, котики – це все слова, якими українці в різних регіонах називають освячене в останню неділю перед Великоднем гілля.
Як відомо, коли Ісус Христос в’їжджав до Єрусалиму на ослі, люди, вітаючи його, устеляли йому дорогу пальмовим листям. В Україні пальми замінили вербовими гілками, які найшвидше розпускаються навесні.
В українців чимало традицій пов’язаних з освяченою вербою.
Після освячення цим гіллям люди б’ють один одного – щоб бути здоровими, зі словами: «Не я б’ю, верба б’є, від нині за тиждень Великдень». Ця давня традиція живе і нині. Освячену вербу зберігають протягом року від недуг і негоди. Також подекуди ставлять освячену гілочку на городі, щоб був гарний урожай. Нею вперше виганяють худобу на пасовисько – щоб добре велася. Освячене вербове гілля для українців – потужний оберіг, як зараз, так і колись.
Джерело: Локальна історія.
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ