Рагнар Лодброк – постать, життя якої викликає багато запитань і дає мало відповідей. Але що ж про це говорять історичні джерела? Які згадки залишилися на сторінках середньовічних манускриптів?
Про це йдеться у матеріалі історика, дослідника середньовічних русько-скандинавських зв'язків Влада Кіорсака, який опублікували на сторінці Центру середньовічних та ранньомодерних студій Symbolon у Facebook.
Більш як вісімсот років тому у Данії один монах на ймення Саксон Граматик почав працювати над створенням власної праці. Він поставив собі амбітну ціль – написати історію Данїї та данської правлячої династії від часу створення світу, до сучасних йому днів.
«Діяння Данів» склали шістнадцять томів, у яких автор описує правління данських правителів, успішні війни, перемоги велетнів та інші подвиги і невдачі. Це найбільший метанарратив в історії усієї Середньовічної Скандинавії.
Саксон Граматик описав язичницькі ритуали полабських слов’ян, а також неодноразово згадував про руських вікінгів. Саме з праці «Діяння Данів» Шекспір запозичив історію про данського короля Амлета, який став усім відомим Гамлетом.
Однак сьогодні ми поговоримо про історію, пов’язану із легендарним ватажком Рагнаром Лодброком, яку описав Саксон Граматик. Тим самим Рагнаром, що став головним персонажем серіалу «Вікінги».
Саксон Граматик описував Рагнара як величного воїна, що воював на всіх просторах тогочасного скандинавського світу. Він успішно захопив Норвегію і Швецію, очолював походи на Британські острови, а також на землі фінів у Арктиці і в Ірландію. Усюди правителями ставали Рагнарові сини, які заснували власні династії.
Однак для нас найцікавішою є історія походу Рагнара у Східну Європу. За сюжетом твору легендарний ватажок напав на Геллеспонт, королем якого був Діан. Автор не зазначає, хто такі геллеспонтики, однак із контексту стає зрозуміло, що вони знаходяться десь на Сході Європи, біля Скіфії. Вікінги із честю виграють цю битву, у якій загинув Діан і правителем захопленого королівства стає син Рагнара – Хвітсерк.
Однак сини Діана Діан і Даксон, які були одружені на дочках руського князя, зібрали руських та скіфських воїнів і вирушили походом на загарбників. Але завдяки військовій хитрості Рагнара, який поставив величезних бронзових коней на колеса і спрямував їх на вороже військо, вікінги виграли битву.
Після цього Хвітсерк називається «Suetiae principantem», тобто правителем Швеції. Однак, у цьому випадку скоріше за все малася на увазі «Велика Швеція», яку ісландські саги локалізували на північ від Чорного моря. Ця легендарна країна у свідомості норманів була батьківщиною одних зі скандинавських богів – ванів. Зазвичай нею позначався усі землі Східної Європи, до яких входила Русь і була скоріше міфологічною категорією, ніж географічною.
Проте сину Діана Даксону вдалося підступно напасти на Хвітсерка та вбити його, відвоювавши королівство свого батька. Звістка про смерть сина дуже засмутила Рагнара і він вирушив на Русь щоб помститися за його вбивство. Цікаво, що тут вже згадується Русь, а не Геллеспонт чи міфічна Швеція. Тобто автор плутався у термінології і сам не розумів до кінця, що де знаходиться. Рагнар вирішив не вбивати Даксона і обмежився виплатою данини із Русі данцям. Зауважуючи, що «краще одягнути на горду голову ярмо вічного приниження, аніж відрубати її».
Ця історія дає більше запитань, аніж відповідей. Очевидно для її написання автор використовував різні джерела, через що вийшла тотальна плутанина. Частково історію про Хвітсерка, правителя «Східних земель» підтверджують «легендарні саги». Однак дослідники також ставляться критично до цих творів. Вірогідно її розміщення на сторінках трактату також мало на меті показати історичне право данських претензій на Русь. Однак вчені зацікавилися цією історією.
Леонтій Войтович припустив, що Хвітсерк міг бути ніким іншим, як літописним князем Аскольдом. Про це на його думку свідчить хронологічна відповідність та синтаксична близькість імен. Адже військова експедиція Рагнара на Русь відбулася приблизно в той же час, коли Аскольд утвердився на Русі.
Найвідомішою подією, пов’язаною із правлінням цього князя є похід на Константинополь 860 року. Американський візантиніст Олександр Васильєв, який опублікував у Гарварді чи не найповніше дослідження цієї події, вважав, що під Геллеспонтом Саксон Грамматик мав на увазі саме Константинополь. На його думку, до автора дійшли свідчення по цей похід, однак він не мав чіткого уявлення про що саме йде мова. Інші ж джерела, які згадували про цей похід, змальовували класичну картину нападу норманів на заможне місто.
Дослідники навряд чи колись дійдуть єдиного висновку щодо правдивості чи легендарності цієї історії. Надто вже багато тут питань і мало джерел. Сама постать Рагнара є доволі суперечливою, хтось вважає його вигаданим персонажем, хтось чітко розділяє Рагнара і Лодброка, як двох різних людей, які стали однією легендою, а хтось переконаний у його реальності.
Якби там не було, саме в цей час скандинави активно проникають на терени Східної Європи, де створюють плацдарм для торгівлі із Арабським Сходом та Візантією. Наслідком цього стає заснування торгових факторій, які переростають у повноцінні міста. Ці торгові факторії стають ласим шматком для вікінгів, шукачів пригод, які встановлювали свою монополію на локальну торгівлю. Можливо їх звали не Аскольд, чи Рагнар, однак чим більше знахідок ми відкриваємо, тим логічнішим видається цей висновок.
Нагадаємо, що у березня 2013 року відбулася прем'єра ірландсько-канадського телесеріалу режисера Майкла Герста "Вікінги", який був створений спеціально для телеканалу History. Серіал розповідає про Рагнара Лодброка та його рід.
Як раніше розповідало Гал-інфо, археологи знайшли скляну фігуру із старовинної настільної гри вікінгів.
