Репресований віртуоз танцю який відкрив світу гуцульські традиції
Слухай онлайн
Історія

Репресований віртуоз танцю, який відкрив світу гуцульські традиції

1/2
Він – справжній віртуоз танцю, талановитий хореограф, що прославився далеко за межами батьківщини та відкрив для світу гуцульські танці та традиції. А також він справжній патріот, член ОУН, що був репресований радянською владою за свою діяльність.

Все це про Ярослава Чуперчука, талановиту особистість, про кого, на жаль, не всім відомо. Народився балетмейстер 17 березня 1911 р. у с. Криворівня Косівського повіту – культурній столиці Гуцульщини. Ще дитиною він бачив гуцульські звичаї та обряди. Середовище, в якому зростав Ярослав Чуперчук, і сформувало його погляди та вподобання. Закінчивши 7 класів сільської школи, юнак вступив до танцювальної школи Василя Авраменка, яку закінчив у 1929 р. Потім хореограф став солістом балету в ансамблі «Дніпро». А в 1929–1931 рр. працював у трупі театру «Веселка» під керівництвом Олександра Тимченка. Крім цього, Ярослав Чуперчук виступав під керівництвом таких хореографів, як Карабіневич, Когутяк, Комаровський. У 1931–1933 рр. хлопець служив у польському війську, а після повернення – у театрі «Веселка».

У 1934 р. зіграв роль Юзева у стрічці «Гріх батьків», а також виконав роль улана в фільмі «Улани». В 1939 р. Ярослава Чуперчука призвали на фронт. Повернувся з війни у Станіславів, де працював в театрі ім. Івана Франка. У 1940 р. балетмейстер очолив гуцульський ансамбль пісні і танцю при обласній філармонії. З трупою Чуперчук гастролював, як по Україні, так і за її межами, демонструючи гуцульський колорит. У 1942 р. маестро очолив танцювальний колектив при Окружному театрі в Коломиї. І приблизно в цей час долучився до руху Опору.

В 1943 р. Ярослав Чуперчук вступив до Коломийського куща ОУН. Його знали під псевдо у «Вишня», а згодом «Вишневий» і «Чорногора». За приналежність до організації у 1949 р. чоловіка арештували та засудили до виселення на спецпоселення в Читинську область. Тут він стикнувся з важкими умовами праці, приниженнями та неволею. Проте навіть на засланні створив разом із засудженими ансамбль танцю, в репертуарі якого були українські пісні та танці.

Представники репресивної влади добре розуміли, що така діяльність зміцнює національний дух в’язнів. Тому хореографа засудили ще на 5 років. З майбутньою дружиною також познайомився під час заслання. Звільнився Ярослав Маркіянович по смерті Сталіна, але на рідну землю повернувся тільки в 1958 р. Працював в ансамблі «Галичина» (раніше «Чорногора»), який заснував ще в 1947 р. у Львові. Згодом – в Київській кіностудії ім. О. Довженка та Львівському театрі ім. М. Заньковецької.

Внесок Ярослава Чуперчука в розвиток української культури величезний, він виховав немало талановитих учнів, які теж стали відомими в світі, був лауреатом багатьох конкурсів, популяризував українські танці, навчаючи не один ансамбль. Помер віртуоз 9 вересня 2004 р. і похований на Личаківському кладовищі.

Джерело: Локальна Історія

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...