21 грудня у Львові на пл. Ринок 4 буде відкрито Музей історії Львова. Одинадцять тематичних зон, присвячених історії славетного міста, розташувалися на трьох поверхах Чорної кам’яниці. Детальніше про експозицію музею і процес його створення розповів директор Львівського історичного музею Роман Чмелик.
«Чорна кам’яниця» змінилася не тільки ззовні, але і з середини. Як відбувався процес відновлення Музею історії Львова?
Чорну кам’яницю Львівський історичний музей реставрував протягом трьох років. Це відбувалося при допомозі великого гранту Посольського Фонду США зі збереження культурної спадщини. Однак він передбачав тільки реставрацію фасаду, археологічні розкопки у подвір’ї, ремонт офіцини, реставрацію вікон та дверей, часткову заміну покриття даху, реставрацію пам’яток кам’яної скульптури і облаштування з них лапідарію. Ми вирішили зробити ремонт на інших трьох поверхах, оскільки там його не робили майже сто років, і в цьому приміщенні відродити Музей історії міста Львова. Такий музей був створений у 1893 році, а відозва про його заснування була підписана 22 грудня 1892 року. Тодішній музей створювався у структурі архівів Львова, а Чорну кам’яницю для цього музею місто придбало лише у 1926 році. Такий музей потрібен у Львові і він є на часі в контексті здійснення сьогодні реформи самоврядування в Україні. Якщо ми подивимося на великі європейські міста, то ми бачимо, що так чи інакше кожне з них має музей своєї історії. При цьому мова йде не тільки про саму історію міста, але і про спільноту, яка його населяє, а також урбаністичні процеси, які відбувалися протягом віків.
Три поверхи присвячені історії Львова, тож що відвідувачі зможуть побачити і дізнатися перебуваючи у цьому музейному просторі?
Ми поставили перед собою завдання – показати наше прекрасне місто Львів протягом кількох віків. Відлік починається від першої літописної згадки про місто у 1256 році. Ми пропонуємо ознайомитися з макетом, на якому наочно видно, як місто виглядало у XIII сторіччі. Відомо, що Львів набув магдебурзького права у 1356 році, з цього моменту він починає розвиватися як міський організм. У наступних залах можна довідатися як це місто функціонувало, якою була в той час структура влади, представлені певні символи міста – унікальні міські печатки, символічні ключі від міста і подушка, на якій подавалися ці ключі, ланцюг президента. До речі, всі ці музеалії Львівський історичний музей кожного разу позичає на інавгурацію голови міста. Далі у музейній експозиції можна ознайомитися з ремісничими цехами, які працювали у Львові, а також як і з ким здійснювалася торгівля і які розвивалися контакти. Важливим також було показати полікультурність і багаторелігійність міста. Лівів - це унікальне місто, яке було резиденцією трьох митрополитів: римо-католицького, греко-католицького і вірменської католицької церкви. Як місто трьох митрополитів, воно заслуговує на те, щоб показати представництво усіх цих гілок християнства. Також у Львові надзвичайно активною була єврейська громада, тому відображаємо і її діяльність. Ми хотіли також показати Львів як інтелектуальний центр певного регіону протягом століть. Тому досить широко представлено культурне, освітнє, спортивне і громадське життя Львова. Рівно ж у нашому музейному наративі присутні початки розвитку промисловості у Львові у ХХ столітті.
Ми намагалися застосувати у експозиції антропологічний підхід, відійти від показу історії міста крізь призму розвитку держави і показати, як це місто функціонувало з точки зору мішанина і спільнот, які його населяли. Власне через оцей показ історії з погляду певних осіб, предметів які їм належали, ми хотіли наблизити місто минулого до його сучасних мешканців.
Тож музей поділяється на різні тематичні зони, яка з них може найбільше привернути увагу відвідувачів, на що було б цікаво подивитися кожному львів’янину і не тільки?
Кожен львів’янин знайде для себе щось цікаве згідно своїх інтересів і вподобань, але є певні пам’ятки які дійсно притягують увагу. Панорама Львова ХVIII століття – це можливість побачити зображення старого міста яке вже не існує. Ця панорама довжиною 8 м 25 см і шириною 3 м 25 см є надзвичайно вражаючою. У такому обсязі після реставрації і в гарному обрамлені вона експонується вперше. Без сумніву, вона буде домінуючим акцентом у залі. Крім того, є багато експонатів, які будуть справляти враження на тих чи інших людей залежно від їх віросповідання. Ми намагалися не забути і не применшити значення будь-якої релігійної спільноти Львова. Що стосується інших цікавих пам’яток, то звичайно можна звернути увагу на прекрасну барокову скульптуру ХІІІ століття, котра зображає Архангела Михаїла, який списом вражає Сатану. Транспортувати іі було надзвичайно складно, тому що вона велика і важить понад півтонни. Підняти її на потрібний поверх у будівлі ХVI сторіччя було для нас одним з найбільш складних логістичних завдань. Інші виклики були інтелектуального характеру – які саме пам’ятки з посеред близько 400 тисяч (саме стільки нараховує збірка Львівського історичного музею) найбільш якісно, повно і цікаво розкриють тему. При обмеженій експозиційній площі це одвічна проблема всіх музеїв: що і скільки показувати при творенні певного наративу.
Як вам вдалося зібрати стільки унікальних автентичних предметів, пов’язаних з містом і його історією, під одним дахом?
Наш музей має свою багатолітню історію і збиральницьку роботу він почав у 1893 році, практично 127 років тому. Всі ці пам’ятки нагромаджувалися поступово, над цим працювали багато поколінь музейників, реставраторів, тому це є заслугою сотні людей, які працювали протягом попереднього століття. Але і зараз ми дуже активно співпрацюємо з різними організаціями, інституціями, приватними особами, які передають нам свої пам’ятки і поповнюють наші колекції. У першому залі можна побачити археологічні пам’ятки, які були викопані під час різних розкопок у Львові і багато з яких нам передала Рятівна археологічна служба. Також на експозиції можна буде ознайомитися з пам’ятками які належали нашому герою, який загинув на сході України у російсько-українській війні - Василю Сліпаку. Ці пам’ятки передала нам його родина.
Як зацікавити своєю історію самих львів’ян?
Коли львів’яни їдуть в інші міста, то більше відвідують музеї там, ніж у своєму місті. За принципом, що своє ніби не далеко і воно нікуди не втече, або, скажімо, думають: «Я там вже був. Коли ще вчився у школі, тоді нас водили з класом». Це трошки хибний підхід, бо Львівський історичний музей намагається щоразу оновлювати свої експозиції. Навіть якщо хтось відвідував музей кілька років тому, це не означає, що він не побачить щось нового. До того ж, ми досить часто робимо змінні виставки, на які буде цікаво подивитися разом з цілою сім’єю. Зрештою, ми маємо заохочувальну програму, на кшталт сімейного квитка. Тобто, родина з трьох чи чотирьох осіб, яка завітає до нашого музею, може придбати сімейний квиток, що є дешевше, ніж це були би поодинокі відвідувачі.В нас також є дуже велика надія на співпрацю зі школами, Так чи інакше у кожній школі є предмет львовознавство чи краєзнавство і саме Музей історії Львова може стати дуже доброю базою для проведення таких уроків.
Під час карантину у Львові поменшало туристів, чи вплинуло це на роботу музею?
Львівський історичний музей має досить багато відвідувачів щороку. Це один з найбільш відвідуваних музеїв у Львові, однією з причин є добре стратегічне розташування будинків, які нам належать. Ми маємо чотири кам’яниці на пл. Ринок, а тут так чи інакше скупчуються туристи, оскільки кожен туристичний маршрут пролягає площею Ринок. До нашого музею належать такі унікальні архітектурні пам’ятки як: палаццо Бандінеллі, Чорна кам’яниця та кам’яниця Корнякта. Це перлини архітектури, які є у всіх енциклопедіях, вони відомі не тільки на Україні, але і поза її межами. Сама будівля досить часто заохочує туристів ознайомитися з нею. Однак порівняно з минулим роком, коли ми мали понад 400 тисяч відвідувачів, ця цифра зменшилася втричі. Зараз ми маємо всього близько 120 тисяч відвідувачів.
В теперішніх реаліях деякі музеї частково перейшли на роботу в онлайні. Чи плануєте ви робити якісь онлайн екскурсії або виставки, щоб заохочувати людей відвідати музей?
Ми це робили під час жорсткого карантину навесні. Наші працівники, які займаються реконструкцією, переодягалися в середньовічних лицарів і у нас в Італійському дворику, на площі Ринок 6, проводили свого роду едукаційні програми - розповідали про різну холодну зброю: мечі, шаблі тощо. Вони відтворювали елементи боїв на тих чи інших видах зброї, перевдягнувшись у лицарські обладунки. Ми плануємо і надалі продовжувати такого роду діяльність. Крім того, є багато інших програм, через які ми намагаємося підтримувати контакт з аудиторією у віртуальний спосіб. Але відчуття фізичного контакту з пам’яткою ніщо не замінить. Коли ти стоїш перед картиною 8 на 3 метри за розміром, це зовсім інакше, ніж ти цю картину оглядаєш у телефоні чи комп’ютері.
Спілкувалась Марія Крючкова
