SC «UAGOAL» Lviv – організація з проведення дитячих футбольних змагань, яка досі не має повноцінних аналогів на теренах України.
За своїми плечима «UAGOAL» має сотні всеукраїнських та міжнародних турнірів. Поточний рік буде особливим для львівської організації, адже спортивний клуб відзначатиме десятиріччя свого існування. Про історію виникнення організації, перший проведений турнір, пройдений шлях, плани ма майбутнє та багато іншого в інтерв’ю нашій прес-службі розповів один із засновників та президент SC «UAGOAL» Lviv Роман Синявський.
Романе, 2020 стане дійсно знаковим для вашої організації, адже рік буде ювілейним, десятим з моменту заснування спортивного клубу. Позаду вже залишився немалий шлях, наповнений різноманітними емоціями та подіями. Втім, хотілося би на хвильку повернутися до витоків. Як саме зародилася ідея про створення «UAGOAL»?
Усе розпочалося, мабуть, ще з тих часів, коли топтали з Ярославом Біцем (прим. інший президент «UAGOAL») тренерські стежки. Я був наставником у «Покрові», а Ярослав Миронович – у львівському «Локомотиві». Постійно їздили зі своїми командами на різноманітні турніри до Європи. Ідея виникла з того, що побачили на закордонних змаганнях, і захотіли це організувати в Україні. Не вигадували велосипед. Все нове – добре адаптоване старе. Взяли європейський досвід, привезли ту ідею сюди та втілили її в життя. Виходить так, що ми були першопрохідцями в Україні. До нас схожого не робив ніхто. Ніхто не організовував турніри на дві, п’ять, шість, вісім вікових категорій з кількістю команд понад 50. Ризик, звісно, був, але, як згодом з’ясувалося, виправданий.
Який турнір був першим, що його організував «UAGOAL»?
Дебютним нашим турніром був «Кубок Дружби», який вже згодом набув статусу пам’яті арбітра ФІФА Валерія Онуфера. Завжди на ці змагання до нас приїжджали ветерани українського арбітражного цеху, відомі старші наставники, товариші, які і зробили «Кубок Дружби» по-справжньому теплим, родинним турніром. Цим змаганням і дотепер притаманна особлива атмосфера.
Як вдалося залучити команди до участі у своєму першому турнірі? Як би там не було, починати щось нове – завжди важко.
Ми постійно брали участь у якихось змаганнях в Україні, за кордоном, виробляли зв’язки, набували нових знайомств, обмінювалися контактами. Завжди відгукувалися на пропозиції інших клубів. Власне тому, і могли розраховували на відгуки у відповідь. У підсумку, на першому нашому турнірі було 24 команди. Не пригадаю виключно усі колективи, які тоді, 2010 року, до нас приїхали вперше. Пам’ятаю, що «Сталь» (Дніпродзерджинськ) була, «Говерла» ужгородська теж брала участь, один колектив з Польщі точно приїхав. Тобто нам пощастило залучити справді непогані футбольні школи. Турнір відбувався серед двох вікових категорій. У дебютних для нас змаганнях мірялися силами хлопці 1997 та 1999 року народження. Було по 12 команд на кожну вікову групу. Рівень турніру тоді вийшов досить солідний.
Розкажіть про свій найяскравіший спогад з першого організованого турніру.
Одразу чомусь згадав церемонію нагородження на «Будівельнику» (зараз ПС «Галичина»). Тоді все було дуже яскраво. З черлідерами, запросили співачку досить популярну за місцевими мірками. Дітей розважав аніматор у костюмі лева, колядки на фоні грали. Атмосфера дійсно панувала класна. Було чимало поважних гостей, серед яких і екс-голова Львівської асоціації футболу Ярослав Антонович Грисьо. Загалом, картинка була дуже привабливою. У голові виринають тільки найприємніші спогади.
Організації вже десять років. Є чимало традиційних турнірів, є і ті, що з’явилися нещодавно. Чи плануєте, тим не менш, ще поповнення у турнірному переліку від «UAGOAL»?
Безперечно. Вже є думки про те, куди повинні рухатись, як усе має відбуватись. Зокрема, будемо вдосконалювати формат змагань, плануємо змінювати деякі окремі елементи. Окрім того, ставимо собі за мету згодом створити щонайменше ще 2-3 топові турніри. Відтепер можу анонсувати схожі змагання, які відбудуться вже цьогоріч. Скоріш за все, базовими зробимо вікові категорії U-9, U-10 та U-11. Плануємо привезти до Львова справді рейтингові команди. Якщо українські колективи з ім’ям у нас вже багато разів бували, то хочемо замахнутись на справді хороший міжнародний рівень змагань. Не буду, тим не менш, наперед щось розказувати, розкривати всі карти. Цього року, гадаю, точно вистрелимо якимось новим, цікавим турніром.
Як оцінюєте роботу організації за той час, що вже залишився позаду?
Оцінюю подоланий шлях на тверду «5». У нас все відбувалося природним шляхом. Розпочали, приділяли увагу, розвивали. Поступово з’являлися нові турніри, покращувалися умови. З кожним роком ставало якісніше. Відшліфовували все: графіки автобусів, календарі, нагородження. Варто відзначити, що це клопітка робота кожного працівника нашого колективу, який, до слова, щороку зростає. На початку існування організації все було дійсно досить важко, тягнуло за собою вагон часу. Постійні переживання, ночами писали графіки, чекали поки всі приїдуть, згодом – поїдуть. Тепер уже все йде за інерцією. Навіть за бенкет вже ніхто не запитує зайвий раз. Всі знають, де і коли будуть «тренерські збори». Навіть у ресторані знають, яке треба меню поставити. Можу навіть не попереджати завчасно, вони самі зателефонують, запитають: «То як? Ви будете сьогодні?» (усміхається). Це не може не тішити. Знаю точно, що багато інших організацій брали собі за приклад наш досвід. Якщо на сьогоднішній день в Україні хтось намагається організовувати масштабні дитячо-юнацькі турніри, то, переконаний, звертали увагу, перш за все, на роботу «UAGOAL». Перші кваліфікації до закордонних змагань придумала наша організація, перші масові всеукраїнські турніри – теж ми. «UAGOAL» був і є рушійною силою у плані підняття планки дитячо-юнацьких змагань в Україні. Власне тому, коли вже є незворотня точка, коли потрібно зробити якісний крок вперед, треба дійсно серйозних зусиль докласти. Пишаємось тим, що вже зроблено, але і є куди рости.
Які сподівання, побажання для організації від вас як президента на майбутній рік?
Хочеться, щоб усі наші співробітники ставились до своїх обов’язків, як до чогось по-справжньому серйозного. Знаєте, коли хтось каже, наприклад, що відкриє свій власний магазин і там буде сам краще працювати, завжди усміхаюсь. Якщо людина не може виконувати свої функції з бажанням, старанно у колективі, то у власній справі нічого не зміниться. Побажаю тим людям, які трудяться на благо нашої організації, насолоди від занять своєю справою. Зичу усім професійного зростання на пару із безперервним розвитком «UAGOAL». Якомога більше вдалих турнірів, більше кубків, медалей та позитивних емоцій.
Прес-служба SC “UAGOAL” Lviv”
