12 січня 1907 року у Житомирі народився Сергій Корольов, вчений, конструктор космічних кораблів, основоположник практичної космонавтики. Пройшов випробування сталінського ГУЛАГу. Табірне пекло не вбило у ньому прагнення до реалізації мрії життя — зробити космос досяжним. Керував колективами, що зробили вирішальний внесок у підкорення космосу.
Сконструював першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, космічні кораблі «Восток» і «Восход». Саме завдяки його науковому та організаторському таланту став можливим знаменитий політ у космос Юрія Гагаріна 12 квітня 1961-го. Під керівництвом Сергія Корольова відбувалися польоти міжпланетних автоматичних станцій до Місяця, Венери та Марса, здійснено м’яку посадку на поверхню Місяця.
Створена вченим перша в світі міжконтинентальна балістична ракета була здатна нести заряд вагою понад 5 тонн. Оскільки вчені змогли різко скоротити вагу ядерного заряду, ракети Корольова стали використовувати для запуску супутників, а їх надійність дозволила СРСР досягти першості в космічній галузі. Компонувальна система і двигуни ракети не застаріли й до сьогодні. На її основі розроблено ракету-носій «Союз».
У СРСР Сергій Корольов був засекреченою особою. Крім вищого радянського керівництва та колег, всі інші знали його лише як головного конструктора. Він постійно перебував під охороною, немов у «золотій клітці».
У 1957-му Нобелівський комітет хотів вручити премію в галузі фізики людині, яка відкрила людству шлях у космос. Однак, радянське керівництво не розкрило прізвище головного конструктора. Воно стало відоме тільки після смерті вченого. Тоді й пришла всесвітня слава.
У 1938-1944-му Сергій Корольов пройшов радянські табори. Під час жорстоких тортур йому зламали щелепи. Був засуджений до страти (документ завізував Йосип Сталін). Пізніше розстріл замінили таборами на Колимі, де видобував золото, а звинувачення щодо участі в троцькістській організації та антирадянській діяльності переформулювали на «шкідництво в галузі військової техніки».
Кілька разів лише дивом уникнув смерті. До реабілітації в 1957-му офіційно вважався ворогом народу.
Саме зламана щелепа зрештою стала причиною смерті Корольова: коли 14 січня 1966-го йому робили нескладну операцію, то не змогли ввести через рот кисневий шланг для відновлення роботи серця.
Урна з його прахом похована в Кремлівській стіні.
