Унікальний віденський рояль кінця XIX століття марки "Швайнгофер" вперше зазвучав наживо в Органному залі!
Найкрасивіша фортепіанна музика у виконанні Сергія Ковальова. Прекрасні мініатюри великого романтика Шопена, занурюючись в які можна забути про все, крім любові та краси.
Вечір був оповитий чарівною атмосферою, адже окрім красивої музики, у залі встановили незвичне освітлення та розташування сцени. Вся увага була прикута до старовинного роялю, який, окрім м’якого та оксамитового звучання, дарував відвідувачам естетичне задоволення навіть лише від свого вишуканого вигляду. Ми всі на один вечір перенеслись на двісті років назад, коли була популярна традиція проведення домашніх салонів. Благородне панство зустрічалось, щоб послухати красиву музику. Власне, Шопен часто виконував свої твори на таких салонах. Отже, це було повне занурення у романтизм.
Програма в основному складалась із творів Фридерика Шопена два вальси із ор. 34 і два полонези ор. 26. Цікавим доповненням була музика учня Шопена – полонези Кароля Мікулі. Твори цього композитора виконують не надто часто, а в програмі концерту було дуже цікаво зрівняти полонези вчителя і учня, адже Мікулі. вже зовсім по-іншому трактує даний жанр. Також добре вписався в романтичну атмосферу фортепіанний цикл Роберта Шумана «Метелики».
Почався концерт і от ми вже почули перші звуки старовинного віденського роялю "Швайнгофер". Два різнохарактерні полонези Шопена глибоко трактовані та насичені змістом, налаштували аудиторію на романтичну хвилю. Вальс №2 ля-мінор дещо сумний та медитативний навіяв тужливий настрій. Іншої барви додали полонези Мікулі – цікаві танцювальні ритмічні візерунки відтінили лірику вечора. Особливо другий полонез - запальний, швидкий та бравурний повернув характер програми у мажорний вектор. Невипадково виконавець склав програму так, що перші чотири твори написані в мінорі, а наступні три – в мажорі, таким чином розвиваючи драматургію концерту від елегійного суму до світлої радості. Наступним прозвучали «Метелики» Шумана. Сергій Ковальов зазначає, що назву твору слід сприймати метафорично – мова йде про мерехтливі, як метелики, яскраві карнавальні образи. Дванадцять п’єс – дванадцять різних замальовок. На завершення концерту піаніст виконав яскравий Вальс ля-бемоль мажор Шопена, який подарував слухачам позитивну енергетику, що супроводжувала їх вже по дорозі додому.
Піаніст використав автентичну манеру виконання музики епохи романтизму, що ще більше підкреслило особливе звучання роялю XIX сторіччя. Це був новий та цікавий досвід і для виконавця, і для слухача. Адже нечасто відбуваються концерти із таким повним перенесенням в дух епохи. Сергій Ковальов зазначає: «Цей рояль дуже відрізняється від сучасних. Зовсім інше відчуття володіння звуком. Щонайменше складність пов’язана із строєм фортепіано, який відрізняється від звичного нам на пів тону». Тобто це був справжній виклик для піаніста, з яким він чудово впорався.
Чарівне освітлення, особлива акустика, атмосфера та унікальний рояль зіграли найважливішу роль в передачі романтичного тону музичних матерій, які були виконані піаністом на концерті. Незважаючи на те, що рояль старий, його неповторні матові барви справили незабутні враження на слухачів. Якраз його особливе звучання влучно передає настрій творів. Це була унікальна нагода послухати цю музику в такому варіанті, як вони виконувались в часи Шопена.
Розміщення сцени і самого роялю відрізнялись від звичайного розміщення у Львівському органному залі. Фортепіано стояло вкінці залу, а стільці були розвернені в інший бік. По-перше це створило свіже сприйняття залу, відмінного від вже звичного, коли сцена дещо відділена від слухачів. Народився особливий контакт між виконавцем та авдиторією, адже вони сиділи на одному рівні, а з перших рядів можна було буквально доторкнутись до роялю. А також це сприяло атмосфері салону, де всі збирались в одній кімнаті і просто музикували поруч без чіткого розподілу «виконавець-слухач». А по-друге, рояль наділеним дуже м’яким та приглушеним звучанням, яке краще сприймається на близькій відстані. Організатори концерту подбали про всі умови, щоб слухачі могли сповна насолодитись вечором у супроводі старовинного роялю.
Відвідувачі органного залу радо ділились враженнями після концерту. Вони зазначали, що концерт дуже сподобався через особливу атмосферу та прослуховування ніжної, чуйної музики у напівтемряві. «Мені було надзвичайно цікаво побачити та почути старовинний рояль, захопив його круглий та благородний звук. Також мені здається, що виконавець дуже професійно виконав музику», - говорить гостя. Слухачі порівнювали цей вечір із найкращим відпочинком та були задоволені, що провели цей вечір саме так.
Христина Шукост
