24 листопада 1934 року відійшов у вічність Михайло Грушевський, видатний вчений, політик, голова Центральної Ради Української Народної Республіки. Його доробок складається з понад 2 тис. наукових праць.
Про це повідомляє Укрінформ.
Він - автор десятитомної «Історії України - Руси», Голова Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (НТШ) та Українського Наукового Товариства імені Тараса Шевченка (УНТ), а також Голова Української Центральної Ради.
У березні 1931 року Грушевський був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі й керівництві підпільною антирадянською організацією і висланий до Москви під чекістський нагляд. Хворого вченого залякували й усіляко шантажували, зокрема, погрожували ув’язнити його доньку Катерину і все заради того, аби він «зізнався» у не скоєних злочинах. Згодом справу начебто закрили, але пильного стеження за науковцем не полишали.
Восени 1934-го Михайло Грушевський з дружиною та донькою відпочивали у Кисловодську. Спочатку відпочинок видавався вдалим, погода тішила теплом, і настрій був бадьорим.
"Ми знову в тій же кімнаті що торік – ми нею були задоволені і просили її знову, і навколо те саме, і се приємно, – писав у листі до брата Олександра Грушевський, – нова їдальня введена вже в експлуатацію, простора і ясна, тільки ще умебльовання нема; а мешкальний корпус має бути готовий по новім році, тоді буде просторно, або краще сказати – буде більше місць. Бо просторніше стало і сього року – але через те, що дуже обмежили число місць. Тепер всього 80 з чимось – се нормальне число, а торік було 180!
Бібліотека ж не приведена до порядку, в дуже нужденному стані, але сими днями, каже директор, будуть нові шафи, і в них нові книги – мовляв їх багато.
Ходив я сьогодні до бібліотеки в Нарзанній галереї, запас белєстристики дуже маленький і все цікаве вже розібране – очевидно тільки по протекції можна дістати!"
У середині жовтня Грушевський захворів, і хвороба виявилась серйознішою, ніж думалось. Кілька операцій із лікування карбункулу було проведено у санаторії місцевим, не дуже досвідченим лікарем. Час було втрачено, побороти це важке запалення у санаторії не вдалося і Грушевського перевели до Кисловодської лікарні.
Про те, що відбувалось далі, свідчить історія хвороби Михайла Грушевського (подаємо мовою оригіналу).
"14/11
- Под эфирным наркозом множественные, проникающие разрезы в области верхнего и нижнего карбункулов. Обильные гнойные выделения. К вечеру состояние удовлетворительное. Особых жалоб нет. […]
16/11
- Переливание крови цитратным способом 300 куб. см., взятой от дочери. К концу переливания резкий озноб. Переливание перенес хорошо. […]
18/11
- Температура снова поднялась, состояние по-старому […]
19/11
- Состояние тяжёлое, озноб. Пульс частый слабого наполнения.
20/11
- Опухоль поднимается выше к волосистой части головы. Формируется абсцесс в области угла левой лопатки.
21/11
- Под хлорэтиловым наркозом дополнительный разрез шеи, разрез нового абсцесса. Все ткани имбибированы гноем, проникающим до глубоких слоев. Пульс частый. Больной в полусознании.
22/11
- Переливание от дочери 300 куб. см крови. Переливание без осложнений и без реакции. К вечеру состояние тяжелое. Пульс 120 слабого наполнения, аритмичен. Состояние полусознательное, бред […]
23/11
- Состояние тяжелое, резкая слабость, упадок аппетита, сонливость, бред […]
24/11
- Сердечная слабость нарастает, температура ниже нормы. Пульс 120, едва прощупывается. Сознание помрачено. В 2 ч[аса] дня смерть при нарастании сердечной слабости".
Помер Грушевський 24 листопада 1934 року від сепсису через три дні після операції з видалення фурункула. Операцію здійснив лікар місцевої лікарні, котрий, навіть, хірургом не був. Наступного дня газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. У постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М.С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: поховати академіка Грушевського М.С. у столиці України – Києві. Похорон взяти на рахунок держави».
29 листопада 1934 року Михайла Грушевського поховали у Києві на Байковому кладовищі.
