Сьогодні, 19 березня, свій день народження святкує поетеса Ліна Костенко.
Ліна Костенко – письменниця, поетеса-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989). Авторка понад 15-ти поетичних збірок (ʺВітрилаʺ, ʺМандрівки серцяʺ, ʺНад берегами вічної рікиʺ, ʺСад нетанучих скульптурʺ, ʺРічка Гераклітаʺ), роману ʺЗаписки українського самашедшогоʺ, - повідомляє Укрінформ.
За історичний роман у віршах ʺМаруся Чурайʺ була удостоєна Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.
Для багатьох українців вона – беззаперечний моральний авторитет, адже за свій вік не заплямувала себе підлими компромісами з жодною владою. Тоді, як більшість співвітчизників заплющувала очі на всілякі беззаконня, слухняно киваючи головою й підтакуючи ʺвласть имущимʺ – у неї вистачало сміливості дивитися правді в очі й казати категоричне ні. Ні – підлості, брехні, зрадництву, глупоті, цинізму. Її поезія, її слова – не пустопорожня балаканина демагога у вишиванці – за її словом – позиція, вчинок.
Костенко підписувала в 1965 році лист-протест проти арештів української інтелігенції. У 1966 році під час львівського судилища над братами Горинями кинула їм квіти. Згодом написала лист на захист В’ячеслава Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті ʺЛітературна Українаʺ й робила безліч інших вчинків, які засвідчували її активну громадянську позицію.
Після цього вона майже десять років писала ʺв шухлядуʺ, розплачуючись за власну принциповість. Тодішня влада, зрозумівши, що її ʺне приручитиʺ, позбавила права друкувати власні твори, що для поета – майже смерть. Але вона не злякалася, вистояла. Проте, і мовчання Ліни Василівни теж є надзвичайно промовистим. У час, коли простір, ефір неймовірно засмічений балаканиною, вона, як поет, людина з надзвичайно тонким слухом і смаком, воліє мовчати. Жодні спокуси викликати в неї відповідну реакцію з приводу чогось, чи когось – даремні. І це горде мовчання теж є позицією, вчинком. У 2005 році вона відмовилася від звання Героя України. І дійсно: будь-яка ʺполітична біжутеріяʺ їй ні до чого, адже у неї є головне – Ім’я. А в нас – її вірші, де все сказано.
Останніми роками Ліна Костенко не з’являється не публіці, живе письменниця у Києві.
