7 квітня четверо альпіністів з України, серед яких перша українка на Евересті Ірина Галай, розпочнуть підкорення найвищої вершини світу. Експедиція триватиме до 6 червня. Понад місяць альпіністи витратять на підготовку до сходження.
Про це сьогодні, 12 березня, під час брифінгу у прес-центрі Гал-інфо розповіли самі учасники експедиції – мешканка Мукачево Ірина Галай та львів’янин Роман Городечний.
У цьому році українські альпіністи хочуть реалізувати відразу декілька амбітних проектів: і безкисневе сходження на четверту вершину світу - гору Лхоцзе (8 516 м), і траверс Еверест-Лхоцзе (перехід з однієї вершини на іншу, який досі жоден українець не здійснював). Крім цього, якщо сходження Романа Городечного на Еверест (8 848 м) буде вдалим, він стане першим львів’янином, який побував на найвищій вершині світу.
Як відомо, експедиція розпочнеться 7 квітня у Непалі і завершиться через два місяці - 6 червня 2018 року. Орієнтовна дата штурмового виходу альпіністів – з 15 по 25 травня. Окрім Романа та Ірини, у похід також планують піти Дмитро Семеренко і Тарас Поздній - альпініст, на рахунку якого безкисневе сходження на гору Манаслу (8 156 м).
Похід очолюватиме Тарас Поздній. Саме він планує здійснити траверс і підкорити одразу два «восьмитисячники» – Еверест та Лхоцзе. Що ж до Ірини Галай, то вона має намір зійти на гору Лхоцзе без додаткового кисню.
«Під час мого першого сходження на Еверест я постійно думала про те, чи вдалося б мені зробити це без кисню. Кисень не додає сил - дуже багато людей з кисневими балонами здаються, їм важко. А якщо є гірська хвороба, то тобі нічого не допоможе. Разом з тим, кисень дає тобі тепло, яке допомагає якось функціонувати. Я пам’ятаю, що мій організм дуже добре реагував на зміну висоти навіть без кисню. Тому я вирішила, поки ще молода і здорова, спробую здійснити безкисневе сходження в «зону смерті» – це вище 8 500 м – і перевірю, на що здатен мій організм, чи є у мене «ген висоти», - розповіла Ірина Галай і додала, що планує зійти на вершину Лхоцзе без гіда, а лише у супроводі шерпа.
За словами самої альпіністки, в Україні практично немає людей, які могли б поділитись досвідом безкисневого сходження на таку висоту і того, як на це може реагувати людський організм.
«Звісно, у мене є страх. Тарас Поздній розповідав, що коли він підіймався на Манаслу без додаткового кисню, то на висоті понад 8 тисяч метрів у нього почались галюцинації. Тому біля мене буде шерп, який у разі виникнення проблем мене зупинить», - запевнила вона.
Як додав Роман Городечний, причиною нестачі необхідного досвіду є той факт, що альпінізм, як вид спорту, є малорозвиненим у нашій країні. Тут також варто зазначити, що вартість такої експедиції для одного учасника становить близько 50-60 тисяч доларів (без врахування вартості перельоту).
«Амбіції та здоровий глузд в горах – це два протилежні табори. Тобі дуже хочеться піднятись, але коли починаєш тверезо оцінювати свої сили, як фізичні, так і моральні, то розумієш, що є нереальні для здійснення речі. Іноді йдеться навіть не про те, щоб піднятись на гору, а про те, щоб з неї спуститись. Як кажуть, гори стояли і будуть стояти, а тобі необхідно залишитись живим», - коментує Роман.
Ірина Галай також наголосила на необхідності популяризації таких експедицій, оскільки зараз в Україні є дуже мало організацій, які можуть повести людину на Еверест.
«Ми з Тарасом Позднієм наступного року плануємо закрити сім вершин і зробити свою, українську, експедицію на полюс, на пік Вінсон. Для мене це дуже важливо, тому що йти в складі російської експедиції я не хочу, і я принципово від цього відмовилась. Для того, щоб зробити нашу експедицію максимально популярною, ми навіть вирішили знімати фільм. З нами відправляється оператор, який фільмуватиме всі наші переживання, труднощі тощо. Думаю, вийде своєрідне реаліті-шоу», - запевняє альпіністка.
«Ми не професійні спортсмени. У мене є троє дітей, я маю власний бізнес. Лише останні півроку я активно займаюсь фізичною підготовкою. До цього ми вели звичайний спосіб життя. Своїм прикладом хочемо показати іншим, що такі сходження є цілком реальними і дуже цікавими. У горах важлива витривалість, а не фізична сила. Ти можеш бути культуристом, але не зійти навіть на висоту 3 000 метрів», - додає львів’янин.
Його слова підтверджує Ірина Галай і зізнається, що за 5 років альпінізм став для неї способом життя.
«Я живу від вершини до вершини. Робота стала можливістю заробити гроші для того, щоб подорожувати і ходити в гори. Сім’ї у мене поки що немає, і мабуть, саме через те, що маю таке хобі», - розмірковує вона.
Наприкінці брифінгу Роман Городечний також зробив заяву:
«За умови вдалого сходження ми піднімемо прапор компанії, фірми чи будь-якої фізичної особи, яка хоче мати таке фото на найвищій точці світу. Всі кошти, які надійдуть за цю акцію, ми віддамо на лікування дівчинки Соломії з Червонограда, яка хворіє на рак».
