У Львові віллу Йоанни Лоренц, що на вул. Коновальця,21, можуть перебудувати на багатоповерхівку. Про це на Facebook повідомила історик архітектури, викладачка кафедри архітектури та реставрації Національного університету «Львівська політехніка» Оксана Бойко
Вілла Йоанни Лоренц, спроектована Владиславом Раушем, постала у 1898-1899 роках. Будівля у стилі історизму з елементами необароко вирізняється дерев'яною верандою характерною для приміських садиб. Її подальша історія (до 1939) пов'язана із Молочарською спілкою. Зараз вона занедбана і під загрозою знесення, є одним із нечисельних зразків давньої забудови так званої "Францівки".
"Зазіхання на вілли стало практикою в нашому місті. Бо це земля. А земля – це гроші, великі гроші. На черзі вілла Йоанни Лоренц на Коновальця, 21. Спроби врятувати будівлю шляхом внесення до Реєстру пам’яток культурної спадщини надто успішними не виглядають. Хоча страчено купу зусиль. У 2019 році будівлю занесено до Переліку пам’яток (розробник документації УОІСЛ). Але наступний етап занесення до Реєстру в Мінкульті викликав коґнітивний дисонанс. Експертна комісія надала два суперечливі висновки: спочатку (в жовтні) – позитивний, а за два місяці (в грудні) – негативний.
Відмову пояснили неналежною документацією. Вдавши, що повірила, я взялася рятувати ситуація, доповнила, написала історію, а вона виявилася цікавішою, як ми собі думали, і ще раз почали проходити процедуру внесення. І знову початок успішний – знову занесли до Переліку. Тим часом виконком ЛМР розглянув містобудівні умови та обмеження для проєктування об’єкта будівництва на реконструкцію. Нас вже майже переконали, що знесення пам’яткової будівлі – це реконструкція. На ділянці вілли планують 5-поверховий новобуд, висотою 22,3 м! Не для лохів – 22,3 м це 7 поверхів! В зоні малоповерхової забудови (Ж-2, до 4 поверхів). Спритні забудовники на виконкомі проговорилися, що були в Міністерстві, а там сказали, що то не є пам’ятка і не може бути. Зараз документація в Міністерстві", - написала Оксана Бойко.
Вілла із сутеренами (високим цокольним поверхом) та мансардою, а також великою дерев'яною верандою була виконана згідно з тодішніми приписами міського будівельного уряду. Будинок постав паралельно до визначеної регуляційної лінії, приміщення в сутеренах, яке призначалося на пральню, було засклеплене на металевих швелерах; приміщення, призначені для мешкання слуг в сутеренах та на мансарді відповідали будівельним нормам; будинок був забезпечений ринвами, а навколо була влаштована відмостка-хідник.
Вже в липні 1899 року Йоанна Лоренц отримала дозвіл на замешкання вілли, який підписав тодішній уповноважений будівельного управління маґістрату Кшижановський. Вілла складалася з 3 кімнат, кухні, пральні, 2 пивниць, сіней, коридору та санітарного вузла; на партері (наземному поверсі) містилося 5 кімнат, кухня, сіни та санвузол.
За короткий час (7 травня 1900 року) Йоанна Лоренц відпродала нерухомість директорові крайового Залізничного бюра Казимиру Залеському та його дружині Феліції.
Однак вже 1908 року Феліція Залєська продала нерухомість Молочарській спілці в Рудках, уповноваженим якої на той час був Кароль Севровський.
Молочарська спілка здавала помешкання у найм, зокрема на 1910 рік у віллі мешкали: судовий урядник Ян Іжицький, та купець Юзеф Стоцька. 1911 року Спілка звела конюшні та помешкання для візників на ділянці з боку вулиці Мурарської (Єфремова) – згідно з проєктом, виконаним також Яном Новоритою.
У радянський час у віллі розмістилося відділення КДБ, а молочарський завод перейшов у власність Львівського молокозаводу. До 2013 року вілла перебувала на балансі відкритого акціонерного товариства "Львівський міський молочний завод".
