Завершився перший етап археологічної експедиції на території літописного міста Пліснеська, що неподалік с. Підгірці Бродівського району Львівської області. Археологи Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ» заклали розкоп на ділянці в урочищі «Високе городиско» між четвертою та п’ятою лініями захисту. Мета – вивчення забудови цієї частини слов’янського міста. Журналісти Гал-інфо побували на місці розкопок та поспілкувалися із учасниками археологічної експедиції.
Отож, як розповів завідувач науково-дослідного відділу заповідника «Давній Пліснеськ» Богдан Завітій, археологи заклали розкоп між четвертою та п’ятою лінією оборони у пошуках там господарської чи житлової забудови слов’янського та давньоруського часу.
«Заклавши траншею у південній стороні розкопу, виявили залишки заглибленої споруди. Це або житло, або господарська споруда. Ми окреслилися контури. Матеріал – глина. У слов’ян житла були заглибленого типу. В землі викопували котлован, робили пічку кам’янку і обшивалося житло деревом. Далі дерево або згоріло, або його розібрали і залишається лише заповнення. Житло могло обіймати велику площу квадратної форми, або прямокутної. Вже потім з’являються наземні житла. Датувати наразі складно, адже можна буде говорити детальніше вже коли житло повністю розкриємо та виберемо матеріал з долівки», - розповів Богдан Завітій.
Він зазначив, що під час розкопок археологам траплялася давньоруська кераміка ХІІ ст. та слов’янська кераміка Х ст. Окрім того, було виявлено давньоруські цвяхи.
Заступник директора з наукової роботи Історико-культурного заповідника «Давній Пліснеськ», керівник археологічної експедиції Андрій Филипчук зазначив, що наразі розкопки на цій ділянці закінчені і продовжаться вже у серпні.
«Ми знайшли одну заглиблену споруду слов’янського часу. Наразі вона не розкрита повністю, тому про датування говорити важко», - сказав Андрій Филипчук.
Відео для Гал-інфо надане проектом "Локальна Історія".
За словами Андрія Филипчука, археологи мають намір продовжувати дослідження цієї ділянки - між четвертою та п’ятою лініями захисту Пліснеська.
«Особливе місце в системі оборони слов’янського городища ІХ - Х ст посідала четверта лінія захисту. Вона одна із найбільших у слов’янському городищі того часу. Загалом ця фортифікація мала два періоди функціонування. В ІХ ст. – першій половні Х ст. – це були примітивні конструкції, подібні до зовнішньої лінії захисту. Це звичайні чистокіл і земляний відкіс, рів, прибудова до дерев’яної стіни. Але в середині Х ст. була перебудова цієї фортифікації, і вже у другій половині Х ст. тут функціонували грандіозні конструкції», - розповів Андрій Филипчук.
Він нагадав, що цей вал вперше почав досліджувати відомий археолог, багаторічний дослідник Пліснеська Михайло Филипчук. Він проводив розкопки на цій ділянці з 2007 року по 2009-й, також експедиція була і у 2012 році.
«Цю ділянку повноцінно досліджували чотири сезони, розкривши широку площу. Завдяки цьому вдалося з’ясувати конструкцію та хронологію. Власне, дуже цікавою виявилася саме конструкція другого періоду функціонування. Основу валу формували підпірні стіни, які йшли перпендикулярно до гребеню насипу. Простір між фортифікаціями, які мали довжину близько 11 метрів, становив близько 1,5-2 метри. Проходи між ними вели до бойових камер. Розхил був трапецієподібний, щоб міг стріляти лучник. При чому підвищення розпочиналося приблизно з рівня грудей. Далі поверху з кожної такої підпірної стіни були невелички східці, які вели до конструкції з каменю. Це, ймовірно, були фундаменти кам’яних веж. Кожна підпірна стіна між собою сполучалася балками. Від них збереглися доволі гарні заповнення, які чітко читалися, хоч дерево саме не збереглося. Воднораз внизу ці контрафорси (підпірні стіни), незважаючи на те, що дерево струхло, дуже добре збереглися.
Верхній поверх могли використовувати списометальники. Це дуже цікаво. До того ж, зовнішній схил валу в другому періоді функціонування був викладений із кам’яних плит аж практично до дна рову. Це дуже потужні конструкції», - сказав Андрій Филипчик.
Він додав, що розкопки були на території, яка, ймовірного, могла бути в’їздом у городище. Однак, щоб з’ясувати так це чи ні, в майбутньому треба буде провести додаткові дослідження там, де нині проходить польова дорога.
«Загальна площа слов’янського городища ІХ – Х ст. - близько 450 гектарів. Четверта лінія оборони перерізає високе плато. Городище тоді складалося із двох частин: це так зване високе плато і нижнє місто. По периметру городища йшла зовнішня лінія захисту, а високе плато перерізали внутрішні лінії оборони. Це десь більш, як на 800 м протяжністю», - сказав Андрій Филипчук.
