На виставці, яку відкрили уперше після пожежі в музеї, представлені найбільш яскраві зразки кахлів XVIII ‒ поч. ХХ ст. Також є цікаві рідкісні зразки з фігурними жанровими сценками, наприклад Св. Юрія − покровителя гончарів.
Про це повідомило видання "Зміст".
У роки Другої світової війни кахлі горіли разом з будинком музею. За півроку до виставки реставратори відновлювали вироби мистецтва. Одна з них, науковець і реставратор Наталія Кондратенко поділилася власним поглядом на експонати:
«Для мене має особливе значення робота гончара Івана Гладировського з Опішні, він перший на Полтавщині започаткував покриття біло-зеленою поливою і використовував специфічні прийоми у декоруванні кахлів. На його роботах є грона винограду, дерево життя, птахи. Ці техніки традиційні для українського модерну».
Раніше найпопулярнішими були теракотові кахлі з геометричним орнаментом, особливо на Зіньківщині, Миргородщині в Опішні, Великих Будищах. А згодом майстри почали робити пласкі нерельєфні кахлі із зеленою поливою і мальовкою під нею.
Такі елементи облицювання зазвичай замовляли заможні люди для коминів і припічків варистих печей. Ремісники виробляли лицьові, наріжні, а з середини XIX ст. − карнизні кахлі. На початку XX ст. орнаментальні та сюжетні вставки набули різноманітного використання в декорі фасадів та інтер'єрів.
У 1865 році в Полтавській губернії функціонувало 5 кахельних заводів: по 2 у Полтаві та Кременчуці і 1 у Лохвиці. Наприкінці XIX ст. існувало 13 родовищ кахлярів у Великих Будищах і 3 − у Комишні. А вже в 20-х рр. XX ст. виробництво припинилося.
Виставку можна побачити у відділі етнографії, на третьому поверсі Полтавського краєзнавчого музею, кожного дня крім вівторка та середи до 21 січня 2019.
