У Києві 12 січня відкрилась виставка до 150-річчя від дня народження генія українського модернізму - Василя Кричевського.
Василь Григорович Кричевський є яскравою, неповторною та вагомою постаттю в українській культурі. Бувши звичайним юнаком із Сумської області, без вищої освіти, він домігся свого визнання як талановитого мистця й почесного науковця. У його руках все “горіло” - за життя він був: архітектором, художником-маляром, графіком, робив декорації під культові фільми українського кінематографа.
Кричевський є батьком українського архітектурного модерну, що поєднав традиції народного хатнього будівництва з церковним та елементами українського бароко. Серед його творінь: Будинок Полтавського губернського земства, Меморіальний будинок-музей Шевченка в Києві, Будинок письменників «Роліт» тощо.
Митець був фахівцем у графіці, саме він є автором державних печаток, гербів, а також банкнот УНР, які зробив на замовлення Грушевського. Кричевський оформив понад 70 книжкових видань, створив власний стиль книжкової графіки, який увіковічений в обкладинки творів Максима Рильського, Бориса Грінченка, Стефана Коваліва й низки інших письменників.
У 1943 році, рятуючись від війни й радянських переслідувань, він емігрував разом з сім’єю за кордон. Через це, велика частина творчої спадщини Василя Григоровича дотепер зберігається там.
На виставці були представлені оригінали робіт художника, обкладинки видань, ілюстрації до творів, зокрема до роману “Чорна рада” Пантелеймона Куліша, повісті “Ніч перед Різдвом”, замальовки до творів Гоголя, екслібриси.
“Для того, щоб відбулася така виставка, музей доклав багато зусиль. По-перше, привезти експонати зі Львова, це було не легко, і ми дещо й ризикуємо, викладаючи такі раритетні оригінали, як оригінали Василя Кричевського, але ми наважилися для відвідувачів, для вас, гостей, все-таки на цей ризик піти. Ніяких рекомендацій від наших керівних органів, проте те, що оригінали можна виставляти: як було заборонено на початку війни, так ця заборона і діє, але музеї мусять якось працювати, представляти...”, - розповів заступник директора Музею книги й друкарства, Дмитро Палій.
“Як ви бачите з цих оригіналів, що їх пан Дмитро Палій представив, музей переступив сучасне залякування, щоб оригіналів не показувати, тому що в будь-який час може прилетіти ракета й все знищити, як наші люті вороженьки вже кілька музеїв знищили. То сьогодні це якоюсь мірою сподвижництво, що ми можемо бачити ці рисунки.
Кричевський є мистець, який прославив українське село. Казав, яке там зберігається естетичне ядро таланту української нації. Він правильно зорієнтувався тоді, коли після царської навали, здавалося, що такої нації немає”, - Дмитро Степовик, професор історії мистецтва Київської православної богословської академії й історії культури Українського вільного університету в Мюнхені.
Журналістка Гал-інфо поспілкувалась більш детально про творчість мистця зі заступником директора Музею книги й друкарства, Дмитром Палієм.
Дмитре Олексійовичу, підкажіть, будь ласка, як знавець, у чому особливість стилю Василя Кричевського, так би мовити, родзинки його творчості?
Народність українська, самобутність українська, яка йшла з глибин народного мистецтва. Василь Григорович черпав наснагу з неї, багато досліджував її, колекціонував. Саме вона й була головною визначальною рисою його творчості у всіх виявах: чи це кінематографічна діяльність, театральні вистави, які він оздоблював дуже своєрідно, колоритно і все по-українському. Кричевський до цього був природжений.
У творіннях мистця прослідковується поєднання тогочасного сучасного й книжкове оздоблення притаманне 17-18 ст. Як ви вважаєте, чи актуальний такий стиль наразі?
Безперечно актуальний. Тому що творити так, як творив Кричевський це важливо для кожного митця в будь-який час. Спиратися на історичну спадщину, що він робив, як у народному мистецтві, так і в професійному, формуючи власну специфіку стилю на цій основі. Це актуально завжди. Якщо подивитися на видатних мистців, усі вони йшли таким шляхом, жоден з них не обійшов ні народного мистецтва, ні своєї історично-культурної національної спадщини, так сталося і з Василем Кричевським.
Василя Кричевського варто віднести до модерністів чи авангардистів?
Усі дослідники визначають його модерністом. І це дійсно було модерне мистецтво, яке він сам створив і громадськості запропонував, проте воно було й авангардним. Це відзначають дослідники які серйозно вивчали його творчість, зокрема Валентина Рубан-Кравченко. Вона багато уваги приділяє саме авангардному досягненню у творчості Василя Кричевського, яке особливо помітно в графіці.
Ви можете зараз приблизно назвати скільки робіт художника в Україні, чи планується їх поступово повертати із-за кордону?
Це нелегко підрахувати, але я пригадую, що коли приїхала сюди його онука, Катерина Росандич, то вона подарувала близько 500 творів, але це далеко не все. Цю спадщину треба мати тут, в Україні, щоб вона була доступна широкому колу глядачів, щоб усім цим збагачувати наших людей.
Коли знаєш свою історію - виникає гордість за неї, а якщо є гордість, то хочеться її захистити, звідси й патріотизм. Тому формування національної свідомості на основі культурної спадщини минулого є дуже важливим і дієвим. Ми саме до цього й прагнемо в музеї.
Спілкувалась Діана Павленко
