У Львові відкрилася виставка графіки відомого львівського художника Олександра Володимирця.
Виставка експонується в залі приміщення Львівського відділення Спілки архітекторів України, відомого як львівська «Порохова вежа». На церемонії її відкриття митцю вручили медаль «За служіння мистецтву».
«Це графіка монохромна, а в більшості – кольорова. Живопис і графіка давно мене приваблюють, - каже автор, художник-реставратор художньо-реставраційного відділу Львівського історичного музею Олександр Володимирець. - Кожна з цих робіт має філософський зміст, бо за натурою я люблю щось оригінальне й розумне. Цього разу я вирішив зробити прив’язку до місця експонування виставки і назвав її «Вежі». Вежа – споруда уже цікава само по собі, адже її потрібно долати, думати як дійти до її вершини.
«Виставка цікава своєю оригінальністю, - каже заслужений архітектор України Микола Обідняк. - Вона асоціативна, метафорна. Вміння передати середовище, зберегти поезію душі, зберегти у цьому просторі Бетховена, коли навкруги у нашому побуті домінує електронізація, не кожному вдається. Цьому художнику це вдалося. В його роботах є те, що приваблює туризм розвивальний, асоціативний. На картинах ми бачимо і казки для дітей. Їх можна збільшити і показувати дітям - для розвитку логіки. Ці роботи також можуть бути основою для мозаїки чи вітражів. Тут є підказка для дизайнерів, бо дизайн - це етикет нашого побуту. Ця виставка своєю оригінальністю має зацікавити найперше молодих архітекторів».
Роботи цього художника можна використовувати в книжковій графіці як ілюстративний матеріал, й уже, як зізнався автор, поступило кілька пропозицій від видавців.
«Надалі мої задуми будуть складніші для сприйняття, не для всіх, - каже Олександр Володимирець. – Хочу експериментувати як в ідейному напрямку, так і чисто в форматному рішенні. А надихає мене навколишня дійсність, якась побачена оригінальна ситуація, і я розробляю для неї тему. Наприклад, десять сосен, а між ними – одна зісохла. Ось тут – дисонанс… Люблю контрасти – кольору, тіні і світла. Мої роботи складні, мають багато загадковості, вони спонукають глядача думати, тому намагаюсь працювати в багатьох стилях, бо якщо працював би тільки в одній графіці, мені було б цього замало. Недавно повернувся до офортів. Вони вимагають багато технічних рече, але мені це цікаво».
