2 лютого 1589 року у Московії було проголошено Московську патріархію. Першим патріархом було призначено митрополита Іова. У 1448 році московська церква самовільно відокремилась від Київської Митрополії, а відтак не визнавалася Константинопольським Патріархатом і 141 рік перебувала в схизмі.
До того часу ці єпархії належали до Київської Митрополії Константинопольського Патріархату, що не передбачало їхнього самостійного управління.
Через самовільне відокремлення у 1448 році московська церква не мала євхаристійного єднання з православним світом і вважалася відступницею.
Згідно з історичними джерелами Вселенський Патріарх Ієремія II надав самопроголошеним московським митрополитам патріаршу гідність лише після того, як його півроку утримали у московському полоні. Під тиском обставин Вселенський Патріарх задовільнив клопотання московського царя Бориса Годунова щодо встановлення московської патріархії.
Однак навіть після цього Константинопольський Собор ще три роки не визнавав московитської автокефалії. Лише у 1593 році Собор визнав самопроголошеного Московського патріарха. Відтак першим патріархом московської церкви став Іов. Деякі науковці не виключають можливості фальшування грамоти, яка визнавала самопроголошений патріархат Московії.
На той час Київська митрополія православної церкви залишилася під омофором Вселенського патріарха.
Скориставшись слабкістю Києва та збігом історичних обставин, московити вирішили поглинути українську церкву. Однак Українська Православна Церква була категорично проти визнати зверхність над собою московського патріарха, не безпідставно вбачаючи в цьому грубе порушення церковних канонів.
Лише у 1685-1686 роках під тиском світської влади українську церкву приєднали до Московської патріархії. Це порушення канонів було подвійним, оскільки константинопольський патріарх отримав за це від Москви хабар. В історичних джерелах це вважають одним із перших офіційно зафіксованим фактом хабарництва, адже за грамоту (томос) константинопольський патріарх Діонісій отримав від московської влади 200 золотих і «три сорока соболів».
