Слухай онлайн
Культура  |  Історія

Виставка шістдесятниці Галини Севрук

18 травня 2019 р. в Музеї шістдесятництва – філії Музею історії міста Києва відбулася презентація живопису і графіки Галини Севрук до 90-річного ювілею художниці, учасниці шістдесятницького руху, Клубу творчої молоді "Сучасник". Галина Севрук - Заслужена художниця України, лауреат премії Української асоціації незалежної творчої інтелігенції ім. В.Стуса (1991), премії ім. Митрополита А.Шептицького (1994), член Спілки художників України (поновлена 1989). Про це інформує прес-служба УІНП.
Галина Севрук - київська художниця, кераміст-монументаліст

У 1964 р. значний резонанс мало знищення вітража, створеного до 150-ліття Тараса Шевченка, у вестибюлі Київського університету, одним з авторів  якого була Галина Севрук, а також художники Алла Горська, Опанас Заливаха, Галина Зубченко, Людмила Семикіна. На ньому було зображено гнівного Кобзаря, до якого притулилась жінка – символ матері-України. Тарас Шевченко виголошував рядки: "Возвеличу малих, отих рабів німих, я на сторожі коло них поставлю слово!" Вітраж було розтрощено відразу після завершення роботи над ним, як "твір глибоко чужий принципам соціалістичного реалізму". Як згадує шестидесятниця Михайлина Коцюбинська: "головний погромник – ректор університету Швець. Сам власноручно, не дочекавшись висновків комісії, трощив ідеологічно шкідливий вітраж… Чому мати-Україна така сумна? Який "суд", яку «кару» і на кого накликає Тарас? І взагалі, чому це Україна за ґратами»? Згідно з рішенням Бюро Київського обласного правління Спілки художників України 13 квітня 1964 р. Визначено: «Вітраж дає грубо викривлений архаїзований в дусі середньовічної ікони образ Т.Г.Шевченка, який нічого спільного не має з образом великого революціонера-демократа…У такому ж іконописному дусі витриманий в ескізі образ Катерини, яка є нічим іншим як стилізованим зображенням богоматері… Шевченковські слова написані церковно-слов’янською в’яззю (кирилицею) в поєднанні з іконописно трактованими образами, звучать ідейно двозначно. В образах вітража нема ні найменшої спроби показати Шевченка радянського світосприйняття. Образи, створені художниками, спеціально заводять в далеке минуле». Авторів вітража за цю роботу було виключено зі Спілки художників УРСР.

вітраж «Шевченко.Мати», 1964 р.

«Зрада», 1972 р.

«Батько відходять», 1971 р.

«На цвинтарі», 1971 р.

«Руки», 1971 р.

«Вершник», 1971 р.

«Пам’яті Алли Горської. Трембіти», 1971 р.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");