Сьогодні, 19 жовтня, у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького розпочалась експозиція виставки живопису Ольги Петрової «Інші береги».
Журналісти Гал-інфо мали нагоду поспілкуватись з видатною українською художницею. Під час розмови ми дізнались, до чого провокує автор та що прагне донести через свої твори мистецтва. Про це та інше далі.
Вступ до ознайомлення з творчістю Ольги Петрової для нас зробила кураторка виставки, кандидатка культурології Надія Павліченко. За її словами, експозиція "Інші береги"– це не тільки живописна ода красі та різноманіттю світу, але перш за все – маніфест Cвободи. Подорожі Європою, Азією, Близьким Сходом мисткиня втілила у потужних та ліричних образах, що є художнім одкровенням. П’ять залів – п’ять живописних циклів – менш за все нотатки мандрівника. Авторка вживається в ауру, в духовну домінанту кожної країни та відкритим кольором подає її на полотні.
Сама ж Ольга Петрова презентує свої твори так: «Гості виставки побачать п’ять залів – п’ять країн. Хочу відразу попередити, що це не імпресіонізм, не втілення миттєвого враження від подорожі. Натомість тут представлена духовна концентрація, знакові твори, які уособлюють у собі ауру та психологічну атмосферу, колористику кожного народу.
Я думаю, що експозицію можна назвати провокацією та закликом до пошуку можливостей подорожувати світом та щоразу відкривати для себе нові куточки світу. Я впевнена, що варто лиш забажати та поставити собі за мету реалізувати мрію, і тоді людина не з’їсть зайвий шматок м’яса, але омріяний квиток у підсумку придбає».
Художниця також розповіла, що колористика картин залежить не від особистого настрою під час написання твору. А безпосередньо від того відтінку вражень, який залишився в душі після знайомства з народом.
Норвегія
«У Норвегію я вирушила в гості до подруги. Упродовж тижня вона відкривала для мене країну. Через власну призму я побачила, що свідомість норвежців суміжна з водою, небом дощем.. печаль та ностальгія. Я відчула, що вони цим живуть, для них це нормальний стан. Тому в серії картин про Норвегію переважає срібляста холодна палітра.
Та перед тим, як виразити своє бачення північноєвропейського народу, мені знадобилось два роки. Протягом цього часу я переосмислювала побачене, і лише після того виражала свій погляд на полотні. І коли вже серія про Норвегію була готова, то подруга із захопленням впізнала там своїх друзів та сусідів», – розповіла мисткиня.
За словами Ольги Петрової, нагода відвідати ту чи іншу країну траплялась щоразу не очікувано. Переважно художницю до себе запрошували друзі та знайомі, які сьогодні живуть по всьому світу. Друзі Ольги Петрової подейкують, що мистецтвознавець має таку вдачу – проникати в атмосферу життя країни та виразно передавати настрій на полотні.
Японія
«Для мене Японія – це дружні обійми, в яких я опинялась тричі. У країну сходження сонця мене запросила подруга-культуролог. Свого часу вона разом із чоловіком створила Фонд допомоги потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильська АЕС. Тоді ми з нею познайомились у Києві наприкінці 80-х, відтоді товаришуємо. В Японії її сім’я має галерею, де я виставляю свою твори. Одного разу мені випала нагода експонувати свої твори в місті Осака разом з видатним майстром японської каліграфії сенсеєм Рюсеко Морімото, який не так давно відійшов у вічність.
Одна з картин розповідає про давню японську традицію. У творі йде мова про те, що сестра або інша жінка з роду самурая, який загинув під час поєдинку, має взяти до рук його меч і продовжити бій. Але, якщо вона відчуває, що зараз програє, то зобов’язана завершити своє життя самогубством, не давшись у руку ворогові».
Іспанія
«Життя складне, життя на камінні… Іспанці для мене ззовні стримані, закриті, на вигляд суворі. Проте в середині себе тримають пристрасть та виразний темперамент. А ще я відчула їхню правдиву духовність і доброту.
Перед тим, як перенести ауру народу, яку я відчула, мені потрібно все переосмислити та обдумати. Впевнена, що кожен художник повинен мати своє індивідуальне бачення світу і подій, історій та країн. Тому пишу вже вдома, після пошуку найкращої форми передачі настрою».
Схід - горизонталь
Образ заманливого "шовкового шляху" з України до Індії автор перенесла у серію картин "Схід-горизонталь". Як зауважила Надія Павліченко, тут у художниці провідний сюжет - "мандрівка за сім морів". Горизонтально-панорамні полотна відтворюють пустельну безкінечність, масштаб чужого та невідомого. Проте водночас зображують чарівний світ з його казками "Тисячі та однієї ночі". Ці композиції із образами жінок "Султан-Харем" і "Автопортрет на сюзане" та з білими банями невідомого міста.
Франція південна
Лавандові поля, гірські пейзажі, готична архітектура соборів, фрески, кубізм. У цій серії можна почути діалог Ольги Петрової з несамовитим Ван-Гогом. Біля підніжжя гори Сент-Віктуар авторці згадується співець цього французького краю Поль Сезанн. У полотнах «Французької провінції» втілено ауру свободи, щастя подорожувати з етюдником та потрясіння від відкриття широкого світу.
Інші береги» як маніфест Свободи
Аби якомога чіткіше та голосніше почути задум живописця варто зрозуміти його як особистість. У цьому нам допомогла учениця Ольги Петрової, а за сумісництвом і куратор виставки Надія Павліченко, яка вже не перший рік співпрацює з художницею.
«Ольга Петрова належить до покоління, яке під тиском радянщини не боялось жити і думати самостійно і як могло боролось за власне "Я". Мисткиня почала творчий шлях, коли здіймалась друга хвиля авангарду 1960-тих. Відверто товаришувала з одіозними для радянської влади Сергієм Параджановим, з українськими інтелектуалами Григорієм Кочуром, з геніальним перекладачем Миколою Лукашем, ілюструвала твори в часописі «Всесвіт». У 1974 в ідеологічному відділі ЦК КП України її ілюстрації до «Божественної комедії» Данте було кваліфіковано як сюрреалізм, що вилилось у негласну заборону видавництвам надавати їй будь-які замовлення. Довелося виїхати з Києва та в аспірантурі (Москва) написати та захистити дисертацію з теми «Мистецький коментар до «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі XIV – XX століть». Так було набуто другий фах – мистецтвознавця. Після повернення до Києва О. Петрова поновила власну мистецьку практику.
У випробуваннях долі Ольга Петрова зберегла найголовніше – потребу бути вільною людиною. Для творчої інтелігенції 1970-х років це було зовсім не просто. Більшість була приречена на «внутрішню еміграцію». Мистецтво світу знали лише з репродукцій. Нотр-Дам де Парі, Кельнський собор, Лондонський Тауер, тим більше – утаємничений світ Індії, Японії, здавалось, назавжди залишаться лише книжковими враженнями. Коли на початку 1990-х років з’явилась можливість мандрувати світом, О. Петрова була однією з тих українських художників, які негайно почали опановувати країну за країною. Це переживання Вільного Світу з пензлем в руках є особливим для тих, хто жив за залізною завісою.
За роки Незалежності Ольга Петрова здобула визнання як мисткиня та інтелектуалка у широкому світі. Її роботи зберігаються в поважному Британському музеї (Лондон), в ізраїльському музеї Яд Вашем, у державних та приватних музеях України, Японії, Індії, Норвегії, у колекціях поціновувачів мистецтва.
Її творчий метод обумовлено системою фовізму із трансформацією вражень та творчої енергії у метафізичні образи. «Я намагаюсь заповнювати полотна кольоровими формами, які випромінюють пристрасть, тим самим створюючи додатковий вимір почуттєвості, – каже авторка. – Він є відмінним від вимірів, що існують у раціонально-логічному світі. Це поза-евклідовий вимір. Колір – пристрасть – навіювання». Це те, чим Ольга Петрова готова поділитись з усіма, хто не є байдужим до краси», – переконана Надія Павліченко.
Довідка.
Ольга Петрова – художник, мистецтвознавець, доктор філософських наук, член Національної спілки художників України з 1986 року, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» та Інституту проблем сучасного мистецтва. Працює як художник, історик і критик мистецтва.
Роботи зберігаються в колекціях Міністерства культури України, Національної спілки художників України, художніх музеїв Чернівців, Чернігова, Хмельницького, Національного музею у Львові, Національного художнього музею України (Київ), Музею мистецтв Грузії, в галереї «Сітракут» (Калькутта), музею «Яд Вашем» (Єрусалим), бібліотеки Британського музею (Лондон), Мистецького центру «Муза» (Осака), в галереях та приватних колекціях Києва, Москви, Лондона, Ноттінгема, Амстердама, Калькутти, Торонто, Будапешта, Осаки.
