“Любов і Фортепіано” — так називався сольний концерт піаністки Роксоляни Підчехи, який відбувся 4 жовтня у Львівському органному залі в рамках ЛюдкевичФесту.
Фестиваль, що спрямований на відродження музики українських композиторів, має насичену програму, але фортепіанній музиці приділено в ньому особливе місце. Виступ Роксоляни Підчехи, яка грала музику Нижанківського, Барвінського, Колесси, Скорика, став вечором любові та краси.
“Коли я була маленькою, я дуже любила співати, — розповіла свою історію знайомства з музикою Роксоляна Підчеха. — Моя майбутня вчителька, яка мешкала по сусідству, безліч разів чула мої "концерти". Якось вона запитала у батьків, чи б не хотіли вони, щоб я вчилась грати на фортепіано. Так і почалось моє знайомство з єдиним інструментом в моєму житті”. Піаністка зізнається, що ніколи і не розглядала іншого варіанту професії для себе.
“Мене ніхто не змушував займатись, я була старанною ученицею: якщо мені сказали грати 4 години, я грала 4, це було мені в задоволення”, — каже Роксоляна. Хоча зізнається, як і всі діти, хотіла гратися з друзями, а те, що не подивилася останню серії улюбленого серіалу через заняття, пам’ятає досі.
Навчання в музичній школі давалося легко, а от в академії було відчуття, ніби тебе кинули в воду, щоб навчити плавати. Але нові правила дорослого життя додали сил. “Я хотіла бути почутою. І як не дивно, це усвідомлення прийшло з появою в моєму житті української музики”.
Першим твором-відкриттям став романс "Квіти останні" Надененка у 7 класі школи, відтоді прагнула грати українську музику. В академії разом із викладачем Драганом Мирославом Тарасовичем почала вивчати українську музику, зовсім не роблячи на цьому акцент. На другому курсі брала участь у конкурсі В. Барвінського, де отримала першу премію та спеціальний приз за найкраще виконання творів Барвінського від Марії Крушельницької. Відтоді в захопленні від творчості цього композитора: “Ця фактура,це переплетіння мелодій — це щось неймовірне. Ти так і хочеш кожного разу шукати щось нове і нове. Ти прагнеш почути кожну ноту, кожну паузу…, — каже Роксоляна. — Так відбулось моє знайомство з циклом "Любов", який вже за стільки років набув багато трансформацій в моєму виконанні. Від юнацької закоханості до зрілого кохання”.
На 4 курсі на конкурсі в академії, який був присвячений Косенку та Лятошинському Роксоляна здобула почесну премію за найкраще виконання творів Косенка.
“Перш за все, програма будувалася на різноплановості, різнохарактерності. Хотілося, щоб кожен почув, наскільки наша музика буває багатогранна”, — каже піаністка. Саме так була обрана програма її виступу на ЛюдкевичФесті. Вже згаданий цикл “Любов” Барвінського, який дав назву всьому концерту. Неймовірний лірик Нестор Нижанківський у "Листах до неї" настільки філігранно передає почуття, що ти сам того не усвідомлюючи піддаєшся цьому мареву, і не впевнений чи це ілюзія чи реальність. Микола Колесса передбачає більше "занурення" в себе, роздуми зрілого осмислення. І звичайно ж, Скорик — митець нашого часу, якого неможливо було не включити в програму, адже його музика настільки колоритна, що хочеться шукати знову і знову в ній нові барви.
“Я прагну бути почутою, і хочу це зробити саме через українську музику, — каже Роксоляна Підчеха. — Хто як не ми, українці, будемо розвивати нашу культуру? Я це можу зробити лише тим, що мені вдається найкраще — відтворювати музику наших композиторів”.
Діана Коломоєць
