28 квітня 1943-ого було оголошено про набір до Дивізії «Галичина». По всьому краї було розвішано оголошення із закликом вступати до нового збройного формування, про це на перших шпальтах писали газети.
Серед головних вимог до потенційних вояків: вік - більше 17 років, зріст - не менш як 1 м 60 см, відсутність судимостей.
Українська військова управа, на яку була покладена організація набору до Дивізії, порівнювала майбутнє формування із Січовими стрільцями, чим підбадьорювала до вступу юнаків.
«Хоч дістанемо добрий вишкіл, щоб боронити потім Україну...», - так згадував про мотиви вступу до Дивізії один із її учасників Зенон Врублевський.
У центрі Львова відкрили виставку зброї дивізії CC «Галичина». Фото
«Ми вважали, що ми будемо зародком майбутньої української армії, аби навчитися і взяти зброю в руки, ніхто не думав за німців йти воювати», - згадував учасник Дивізії Євген Кавич, додаючи, що до вступу підштовхували і дії більшовиків, про антиукраїнські репресії яких на той момент вже було відомо.
Через два місяці до Дивізії зголосилося вступити 83 тисячі юнаків! При тому, що для її формування достатньо було б всього 15 тисяч. Були випадки, коли до комісій приходили цілими сім'ями і навіть класами, в Дивізію вступали артисти Львівської Опери, до Дивізії записувались колишні вояки Української галицької армії.
Хоч відомо, що згодом частина зголошених відмовлялись іти воювати, пояснюючи, що таким чином подавали приклад іншим. У будь-якому разі такого ажіотажу німці не очікували.
У липня 1943-ого року біля Опери у Львові та в інших містах Галичини - Станіславові, Коломиї, Дрогобичі, Бродах відбулися урочисті паради, після чого українських вояків відправили на вишкіл до Гайделяґера.
Велика частина із них згодом стануть солдатами одного бою, але на все життя із тавром СС, хоч жоден із них не вважав себе ставлеником Гітлера, а ішов воювати, щоб захистити Україну від більшовиків.
Проект Локальна Історія.
