Як жив Львів 1943-го можна побачити на світлинах із Австрійського державного архіву. На них зруйновані будинки та стурбовані люди.
Вони щось шукають, продають або обмінюють, про це повідомила Gazeta.ua.
Після проголошення Акту відновлення української державності 30 червня 1941 року, німці зрозуміли, що ОУН - ворог для окупаційного режиму. Тому поспішили зупинити українську ініціативу арештами. Німці добре розуміли складність ситуації і тому із Берліна до Львова прибула спеціальна група на чолі з державним підсекретарем Кундтом, щоб взяти ситуацію під свій контроль.
За ними з'явилася і німецька цивільна адміністрація. Зайняли кращі будинки у елітній частині Львова. Займалися створенням "Дистрикту Галичина" з центром у Львові. Про добробут людей не дбали.
"Львівський люмпен не почувався вільно і затишно в упорядкованій, густій забудові міста, він волів гніздитися на околицях, - писав у спогадах Євген Наконечний. - Із своїх непоказних халуп, із звивистих провулків Клепарова, Замарстинова та інших передмість банди погромників рушили в липні до середмістя. Гнав їх на розбій сталий потяг поживитися за рахунок чужого майна. Випала нагода безкарно грабувати, вони й квапилися нею скористатися".
4 липня 1941-го на вулиці Вулецьких нацисти розстріляли 36 професорів. Їх тіла спалили там же. Історик Володимир Косик вважає, що протягом 1941-1944 років біля 200 тис. львів'ян замучили у Янівському концтаборі.
