Юрій Семенюк – найуспішніший волейболіст-професіонал зі Львова часів Незалежності України.
Унікальність ігрової кар’єри Юрія полягає у тому, що у волейбол він прийшов у 20 років, не займався цим видом спорту у дитячо-юнацькій спортивній школі, однак за дев’ять років наполегливої праці став гравцем топ-рівня у топ-чемпіонаті, доріс до гравця національної збірної України, разом з якою посів шосте місце на чемпіонаті світу та дійшов до чвертьфіналу чемпіонату Європи. Кількома днями раніше разом з своєю теперішньою командою «Проєкт Варшава» став ще й переможцем престижного єврокубку – Challenge Cup. Більше того, у цих двох матчах Юрій отримав приз MVP матчу, чим лише підтвердив свій високий рівень гри та хорошу спортивну форму. Після другої «золотої» перемоги в Італії Юрій поспілкувався з журналістом Гал-інфо.
Юрію, перемога у Кубку Виклику та приз MVP у двох фінальних матчах проти італійської «Монци». Що ще може бути кращим для тебе? («Проєкт Варшава», за який виступає Юрій Семенюк, двічі з рахунками 3:1 переміг італійську «Монцу» у фіналі Challenge Cup) і двічі організатори турніру визнали львів’янина) найкращим гравцем матчу.
Давно щось не вигравав, тим паче не піднімав великого кубка над головою. Скільки років працював, а кінцевий результат приходив далеко не завжди. З попередніми командами, а саме з «Барком-Кажанами» чи «Епіцентром» чогось в єврокубках нам бракувало. У Варшаві у нас зібралася доволі сильна команда і ми в останній момент змогли заявитися на Challenge Cup. Керівництво команди нам зразу поставило високі завдання, а саме виграти усе, що можна і закріпитися на найвищих місцях.
Які твої враження та емоції саме від єврокубку Challenge Cup, який зуміла виграти твоя команда? Дорога до фіналу також була непростою…
Звісно, суперників не можна недооцінювати звідки б вони не були. У нас були хороші команди зі Словенії та Фінляндії. А фінал – це завжди особливі матчі. Це переживання, тиск вболівальників та інші фактори. Італійська “Монца” – не остання команда чемпіонату Італії, там зібраний дуже хороший колектив. Від самого себе було хвилювання та тиск, що потрібно перемогти у цих матчах та здобути кубок. Емоції зараз зашкалюють. Дуже радий, що виграв і усі на п’єдесталі побачили прапор України. Дуже довго чекав підходящого моменту, щоб показати усім, що я – українець, і нагадати усім, що війна у нас не завершилася.
Знаю, що після прильоту у Варшаву у тебе зараз дуже щільний графік, однак ти все-таки знайшов час для інтерв’ю.
Так, графік справді напружений. З коробля на бал, як то кажуть. Тільки прилетіли, а уже в суботу, 2 березня, маємо у Кракові матч Кубка Польщі проти «Заверце».
Чи сподівався ти на статус MVP у двох фінальних матчах з італійською «Монцою»? Чи маєш ще місце в домашньому музеї для того, щоб складати такі нагороди?
(Сміється). Сезон справді розпочався доволі вдало, оскільки регулярно граю у Плюс Лізі, Кубку Польщі та єврокубку. У Кубку Виклику також був фізично та психологічно готовий. Щодо призу найкращого гравця матчу, то скажу, що це не лише моя заслуга, а й партнерів по команді. Волейбол – командний вид спорту. Дякую команді. Я б не сказав, що в цих матчах я сильно виділявся на майданчику, можливо, лише трішки (сміється). У першому матчі в Варшаві мені справді гра пішла дуже класно, а у матчі в Італії мені уже вручили нагороду найкращого гравця турніру. Це було дуже приємно.
Готуючись до фіналу Кубка Виклику, італійську «Монцу» розібрали на молекули?
Так. Після тренувань я засинав з статистикою і тактикою в руках. Коли їхав на гру, усе повторяв. Вважаю, що був готовий тактично та психологічно. Для себе розумів де і коли найбільше потрібно акцентувати свою увагу та свою силу. Результат першого матчу, який ми виграли з рахунком 3:1, давав нам перевагу. Незважаючи на це, в Італії у нас було єдине завдання – лише перемога. Ніхто не говорив про виграні дві партії чи «золотий» сет. На другий матч були певні коригуванні в тактиці на матч.
В чому твоя команда переграла італійську «Монцу» у фіналі Challenge Cup?
Думаю, в стійкості, оскільки всі сети розпочиналися доволі однаково. Ми не могли відірватися один від одного у рахунку. В окремий момент матчу ми почали тактичніше подавати, працював більше наш блок і тоді суперник починав робити те що йому не властиве і, відповідно, помилятися. Думаю, такими невеликим кроками ми їх і зламали. Суперник почав грати в наш волейбол.
Твої емоції коли ти стоїш з почесним трофеєм та прапором України на п’єдесталі пошани. Це сльози радості?
Сльози радості є, особливо тоді, коли ти розумієш, що обіграв хорошу команду з топ-чемпіонату світу. Вважаю, найсильніші чемпіонати світу – це польський, італійський та турецький. Дуже сильно, коли ти розумієш, що граєш за польську команду, однак на п’єдесталі стоїш з прапором України. Дуже багато було емоцій. Хотів би їх повторити уже цих вихідних на Кубку Польщі (у півфіналі Кубка Польщі у суботу, 2 березня, «Проєкт Варшава» зіграє з «Вартою Заверце»).
Чи вистачить сил та емоцій на Кубок Польщі після виграного Кубка Виклику? Все-таки суперники у Вашої команди також дуже топові.
З командою «Варта Заверце» уже зустрічалися у цьому сезоні і перемогли їх на виїзді з рахунком 3:0. Думаю, психологічно та тактично ми готові. На суперника буде більший тиск, як на як ми уже один трофей виграли у цьому сезоні і нас почали більше поважати. Головне, щоб нас не підвела фізика, оскільки графік матчів надзвичайно інтенсивний. Організм інколи просить відпочинок та додаткового відновлення. Але точно можна сказати, що перемога над «Монцою» додала нам більше психологічної стійкості. Обіграти такого потужного суперника завжди приємно, тим більше, що були моменти, що італійцям допомагали арбітри.
З твоїх слів зрозуміло, що часу посвяткувати перемогу у Кубку Виклику у тебе не було. Чи вже знаєш що зробиш, якщо виграєш Кубок Польщі?
Пожартую. Якщо виграю в неділю Кубок Польщі, то вип’ю шампанського з двох трофеїв (сміється).
Як оціниш стан справ команди в чемпіонаті Плюс Ліги?
Ми зараз посідаємо третє місце, однак ще маємо матчі з командами, які зараз знаходяться на першому та другому місці (Ястшемський Венгель та Варта Заверце - авт). Загалом справи непогані, є ще куди рости та прогресувати. Єдиний мінус – травмовані гравці. У нас в команді є шестеро центральних блокуючих гравців, а з них здорові і можуть грати лише троє. Думаю, в чемпіонаті ще все найцікавіше попереду. У нас максимальні завдання. Ми тепер не дивимось на гру суперника. У нас, вважаю, в команді високий рівень гри: як і командний, так і індивідуальний. Якщо ми запряглися, то їдемо добре (сміється). В порівнянні з минулим сезон ми стали сильнішими. У нас зараз більш різноманітний склад. В будь-який момент тренерський штаб може провести рівноцінну заміну. У нас немає перепадів зі складом.
Юрію, у чемпіонаті польської Плюс Ліги уже другий рік поспіль грає рідна для тебе команда «Барком-Кажани». Які твої враження від гри львів’ян і чи стали «Кажани» сильнішими у порівнянні з минулим роком?
Звісно, «Кажани» стали сильнішими. Я б ще сказав впевненішими. На жаль, не завжди маю час переглядати матчі «Кажанів». На мою думку, «Кажани» інколи себе недооцінюють. На імениті команди «Кажани» налаштовуються добре та стабільно, а от з командами, які нижче в турнірній таблиці, є проблеми. Або «Кажани» їх недооцінюють, або не налаштовуються як слід. Якраз з цими командами «Кажани» втратили важливі очки. В Польщі потрібно налаштовуватись максимально, тут чемпіонат дуже збалансований. Як тільки десь допустиш слабість, це вилізе боком. Можливо, в деяких матчах суперники недооціють і «Кажанів», а команда Угіса Крастіньша – навпаки. Вважаю, цього року «Кажани» додали в кожному елементі волейболу. Вважаю, в команди є шанс потрапити у плей-офф.
І на останок, про збірну України. Президент ФВУ Михайло Мельник у своєму інтерв’ю натякнув на заміну головного тренера. Як це можеш прокоментувати?
Наразі не маю конкретної інформації про майбутнього тренера, але всі ми чекаємо на новини. Я сподіваюся, і, мабуть, багато з нас сподіваються, що нашим тренером і надалі буде той, хто керував командою до цього часу – Угіс Крастіньш.
Владислав Зозуля
