"Є люди, котрі транслюють спокій і незворушну впевненість, за кожним рухом і словом яких стоять знання і досвід. А ще неймовірна легкість і грація, з якою людина ковзає між фронтовою рутиною та «гарячими фазами», - прес-служба 24 ОМБр імені короля Данила розповіла про розвідника Гегоргія Татарикова із позивним "Мустафа".
"Розвідник Гегоргій Татариков із позивним Мустафа саме такий. Про причини свого псевдо говорить, що звучить практично в ефірі. І можливо замовчує ностальгійну нотку, адже Мустафа родом із Криму…
На війні він з перших днів – кадровий військовий, який з золотою медаллю закінчив Львівську академію сухопутних військ, не планує полишати фронт раніше, ніж стане вільним окупований півострів. При цьому категорично не бачить причин приховувати обличчя: «Смисл?! Ці всі балбєси в балаклавах... Коли б людина служила у зовнішній розвідці, ходила на бік ворога під прикриттям у капелюсі і плащі, а у нас кожна друга мавпа натягає маску... Я у своїй країні, захищаю інтереси своєї країни, вважаю, що маю рацію з усіх боків. Дію згідно регламенту, волі країни, всього народу!».
Серед яскравих моментів згадує історію, де дивом не постраждав ніхто, окрім макаронів: «Це було Волнухіно, я був трохи на віддаленні з моїм взводом. Стояв собі тиждень, бронежилет, труси і шльопки - у 14-му так всі ходили! Все добре, був день, боєць макарони варив у цинку (перед цим "Урал", де була кухня і продукти, згорів). Відпрацювали по нас із гранатометів, з підствольників, я дав команду "в укриття", всі забігли в бліндаж, і зразу по входу почали працювати з кулемета. По ходу, "злили" місцеві... Нам просто не давали вийти. В екіпіровці був лише один боєць -той, що черговий, у решти екіпіровка лежала по бійницях. Обстрілювали з чотирьох боків, почали зі "Шмелів", з РПГ стріляти по БМП – хотіли спалити. В бліндажі був тільки ящик з гранатами, на якому ми напередодні сало різали. Я відкрив ящик – назовні неможна було навіть руку висунути, щільно працювали. Було видно, що тиснуть, будуть підходити. Викинув гранату - вони на кілька секунд перестають стріляти. Одну кинув, другу... Кажу бійцю - Міші - я кидаю гранату, ти тим часом виповзаєш, в БМП десант відкритий, заповзаєш туди, і з гармати засади кілька разів! Ти придавиш, а ми вже вийдемо і розберемося! Міша каже: "Та мене ж зараз за**ярять!". Я кажу: "Якщо не полізеш, то нас всіх за**ярять!". Кидаю гранати, Міша виповзає... Чуємо - 30-міліметрова гармата - її ні з чим не сплутаєш - черга, і після другої вони заткнулися, почали тікати. Вилізли, екіпірувалися, пішли вперед - зачищати, дивитися, звідки працювали. Взяли двох, вони тоді відмазувалися... Місцеві були... З 30-ти метрів машину не могли спалити зі "Шмелів" - валянки! Навколо горіло все, але не машина! Міша стріляв із башти, а механ і наш боєць Тарас бігали гасили все. Приціл розбили першою чергою, але ж вони не знали, що приціл в тій машині ніколи й не працював!..».
Зараз же противник сидить тихо, як миша під віником. Пострілює, але на активні дії здоров'я не має. «Це навіть не провокація, це - спроба стримати нас - думають, що підемо вперед. Сепари бояться, не все гладко у них, по багатьох факторах», - переконаний розвідник.
Після перемоги Мустафа збирається зайнятися економікою – налагодити відносити з ближнім зарубіжжям. «Спробувати вивезти саме не сировину, а готовий товар на зовнішній ринок, - розмірковує він. - Можливо навіть IT».
