5 січня 1935 року НКВД заарештувало Бориса Антоненко-Давидовича, українського письменника, перекладача, дослідника української мови.
Приводом до арешту стала відмова зросійщувати словники української мови. Його праці потрапили в поле зору репресивних спецслужб СРСР.
За сфабрикованою справою його засудили до страти, але згодом вирок замінили на 10 років таборів. За те, що думав інакше, ніж диктувала тоталітарна система, навіть його ім'я було заборонено згадувати.
Роменський краєзнавчий музей навіть прийшло розпорядження спалити його книги. Покарання відбував у концтаборах Баклагу, де був землекопом, шахтарем, слюсарем, бухгалтером, фельдшером. Працювали по 10 годин, дві години витрачали на шлях до виснажливої роботи.
Відбувши термін, повернувся в Україну, однак 1946 року був знову арештований і без суду позбавлений волі. Згодом був засуджений на довічне заслання у село Малоросєйка Больше-Муртанського району Красноярського краю.
Через 10 років він повернувся до Києва.
