Слухай онлайн
Історія

"Забирайтеся, зайди, геть з України!", - кричала вдова Каганця стоячи в калюжі крові

6 лютого 1908 р. у с. Коропець на Тернопільщині, протестуючи проти фальсифікації передвиборчої кампанії, був заколотий багнетами активний громадський діяч Марко Каганець.

Народився він у сім'ї Василя та Катерини Каганців у 1881 р. У 18 років пішов служити до австрійського війська, там вивчив німецьку мову.

Повернувшись через три роки додому, Марко Каганець разом з однодумцями ініціює створення читальні "Просвіти" та філії кредитової кооперативної спілки, а також неодноразово стає учасником повітових, крайових громадських організацій, народних віче у Львові. У час підготовки виборів 1907 р. до австрійського парламенту українська громада висуває його кандидатуру в посли до Відня. Це й не дивно, адже протягом своєї діяльності Марко Каганець здобув значну підтримку серед простого люду, допомагаючи та захищаючи селян.

В той же час граф Станіслав Бадені, який також мріяв бути послом до парламенту, розуміючи, що не отримає підтримки від української громади, намагається відмовити Каганця балотуватися. Він пропонує йому велику кількість землі. Але отримує відмову. Після цього Марко Каганець сказав дружині, що за даровані гроші краще б купив шнурок і повісився, чим зрадити громаду. Невдовзі він також отримав два листи від намісника Галичини графа Анджея Потоцького з вимогою не брати участь у виборах.

Через певний час після різдвяних свят 1908 р., місцева влада зобов'язала Марка Каганця з'явитися 6 лютого на постерунок. Біля постерунку на нього уже чекали троє жандармів: Токарський, Родзінський і Ябчинський, які несподівано прискочили до чоловіка і прокололи багнетами його груди. Марко мужньо вимовив: "За вас я кров пролляв". Тоді один із жандармів встромив йому багнета в живіт і зі злоби й ненависті ще й перекрутив його, роздираючи рану. Ця розправа була привселюдною, прямо на очах дружини Марка Каганця вбили...

На похороні героя було багато людей, він буквально перетворився у велику народну маніфестацію. По закінченні учасники похорону на всі груди заспівали пісню Івана Франка "Не пора, не пора москалеві, ляхові служить".

З 1908 по 1939 рр. 6 лютого у всіх церквах округи дзвонили дзвони на згадку про смерть Марка Каганця. Ці трагічні події стали основою для створення народних пісень, для написання оповідання "Троє" Гната Хоткевича, створення вірша "Грудка на могилу Марка Каганця" Іванни Блажкевич, також відомо, що Іван Франко після вбивства героя написав у Львові гнівну статтю з цього приводу.

На знак помсти за кривди, заподіяні українцям, зокрема вбивство Марка Каганця та фальсифікація виборів до австрійського парламенту 12 квітня 1908 р. Мирослав Січинський застрелив у Львові галицького намісника Анджея Потоцького.

Своїй жертві Січинській предметно пояснив, що поліція не має права колоти багнетами беззбройних селян. Він заявив, що вчиняє атентат за кривди українського народу, зокрема, за вбивство Марка Каганця та фальсифікацію виборів до австрійського парламенту.

«Се за наші кривди, за вибори, за смерть Каганця!»— вигукнув Січинський.

Перша куля потрапила в ліве вухо намісника та зачепила мозок. Наступні кулі пробили лоб, палець лівої руки і ліве плече.

Січинський не робив спроб утекти. Він сів у передпокої та чекав прибуття поліції.

День в історії - 110 років атентату Січинського у Львові

Нині у селищі Коропець Марку Каганцю встановлено пам'ятник, його ім'ям назвали школу і центральну вулицю. Могила Марка Каганця у селищі Коропець Тернопільської області належить до пам'яток історії України.

Проект Локальна Історія, за матеріалами: www.ar25.org.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");