У вівторок, 14 листопада, Львів попрощається з військовослужбовцями Святославом-Любомиром Степуком та Володимиром Кушнірем, які загинули від рук російських окупантів, захищаючи Україну.
Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки захисників
Святослав-Любомир Степук (01.10.1995-11.11.2023) Львів’янин.
Навчався у Ліцеї №46 імені В. Чорновола Львівської міської ради. Здобув освіту у Відокремленому структурному підрозділі «Технічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» за фахом «телерадіомеханік».
Протягом 2015-2017 років проходив строкову службу у складі спецпідрозділу «Барс» Національної гвардії України. Згодом підписав контракт із 80-ю окремою десантно-штурмовою бригадою Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Виконував бойові завдання у зоні проведення АТО/ООС. Постійно працював над вдосконаленням індивідуальних бойових навичок, адже змалку мріяв про те, щоб стати військовим.
Після повернення до цивільного життя працював у продуктовій гуртівні. Напередодні повномасштабного вторгнення російської федерації поїхав до Чеської Республіки. За два тижні повернувся на Батьківщину та добровільно вступив до лав 80-ї бригади.
Боронив державу на найрізноманітніших напрямках: на території Донеччини, Харківщини та Миколаївщини. Кілька разів отримував серйозні поранення, зокрема, під час звільнення Ізюму. Після проходження останнього лікування повернувся на передову, де невдовзі загинув.
У Святослава-Любомира Степука залишилися дві бабусі, дідусь, мама, сестра з родиною, тітка, дядько, хрещені батьки та друзі дитинства.
Володимир Кушнір (27.02.1995-09.11.2023) Львів’янин.
Навчався у Середній загальноосвітній школі №13. Закінчив Відокремлений структурний підрозділ «Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».
Після завершення навчання працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляція». Згодом займався торгівлею будівельними матеріалами на гуртівні. Захоплювався рибальством, садівництвом, обожнював проводити вільний час на природі та доглядати за тваринами.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від російських окупантів. Після проходження навчань у Великій Британії виконував бойові завдання на території Харківської та Запорізької областей у складі 13-го окремого десантно-штурмового батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Володимира Кушніра залишилися мама, тітка, дядько та два двоюрідні брати.
