6 серпня вважають днем створення Українських Січових Стрільців, коли Головна українська рада закликала українців Галичини записуватись добровольцями до національного формування у лавах австро-угорської армії.
Легіон січовиків став першою військовою частиною українців за багато десятиліть і мав колосальне значення для відродження патріотизму і становлення військових традицій.
УСС запровадили власну військову термінологію, поділили військо на бойові частини (курінь – сотня – чота – рій), що згодом перейняла УПА, створили новий військовий однострій. Усуси стали авторами військового фольклору - знаменитих пісень “Ой, у лузі червона калина”, “Чуєш брате мій”, “Ой на горі, на Маківці”...
Першою-жінкою офіцером у світі стала усусівка Олена Степанів. В лавах Легіону була Жіноча чота, із якої понад 30 учасниць воювали на фронті, зокрема, Ольга Підвисоцька, Марія Бачинська, Гандзя Дмитерко…
До складу Легіону входила запасна частина – Кіш, який проводив вишкіл новобранців, при якому діяла бібліотека, хор, оркестр і пресова квартира, що видавала альманах «Червона калина», часопис «Шляхи», сатиричний журнал «Самопал».
УСС проводили просвітницьку роботу на Волині, заснувавши там низку українських шкіл.
У серпні 1914-ого до Січових стрільців захотіли вступити 25 тис. добровольців. Австрійська влада дозволила прийняти 2500 вояків. Переважно це були учасники спортивних організацій "Сокіл", "Січ" та пластуни.
На прапорі усусів був зображений Архангел Михаїл, їхні офіцери спілкувалися українською.
Січові стрільці воювали проти Російської армії, яка наступала на Австро-Угорщину. 1 листопада 1918 вони влаштували Листопадове повстання, під час якого на Галичині виникла Західноукраїнська народна республіка.
Проект Локальна Історія
