Відкритий лист екс-депутату Верховної Ради України Ларисі Скорик від представників мистецької еліти Львова.
Подаємо текст листа:
"У різношерстому політикумі доби початку розвалу СРСР і становлення «Народної Ради України» Вас небезпідставно вважали такою собі провінційною ультра-революціонеркою. У складі опозиційної Народної Ради у Верховній Раді України першого демократичного скликання Ви своїм радикалізмом шокували прокомуністичну більшість (т. зв. «Групу 239»). Водночас Ваша поведінка вражала безмежною догідливістю новим владоможцям.
Тоді багато хто з Ваших колег намагався дошукатися логіки у «поведенції», де патріотична риторика постійно конфліктує з угодницькою практикою. Та дарма!
Згодом усе стало на свої місця: від хамелеонства до хамства стежка хоча й слизька і загадкова, зате коротка і багатообіцяюча.
А тепер, у дні, коли вся України повстала проти корумпованого антиукраїнського режиму, коли пролилася невинна кров, у дні глибокої скорботи по невинно убієнних на Київському Євромайдані, окремі «знакові особистості» (з віце-прем’єрськими і депутатськими життєписами) дозволили собі цинічно принижувати і ображати власний народ, ділити його на «правильних» і «неправильних», досягаючи неабияких «відкрить», зокрема, в антигалицьких судженнях.
Навіть сумнозвісний «міністр» з унтерпришибеєвською фрагістикою міг би позаздрити Ларисі. Адже після його «одкровень» про невмиваних галичан, котрі «спустились с гор», аби баламутити його та спокій інших олігархів-злодіїв, твердження Лариси про те, що галичани є «неосвіченою ордою» слід негайно вносити у шкільні підручники, вивішувати на банерах у Донецьку, Луганську, Харкові, Сімферополі: як аргументи від: … колишньої галичанки!
Запитаємо: Ви, Ларисо, йшли на вибори до Верховної Ради в 1990 р. – серед ординців, партократів, чужоземних найманців? Ви отримали депутатський мандат завдяки зулусам, папуасам, вождям самоїдських племен чи завдяки прізвищу Вашого колишнього мужа – геніального композитора, істинного Героя України?
Ваші «спічі» з парламентської трибуни були часом доречними, а переважно – неконструктивними, скандальними, провокаційними.
Ви постійно шукали вигідних покровителів і вигідних середовищ. Сьогодні Ви «прописані» (чи надовго ?) в середовищі семиноженків, крючкових і толочків, котре фактично не відрізняється від царьових, колісниченків, бондаренків, лукашів та їм подібних.
Архітектор за фахом, визнаний неграмотною владою «авторитет» у всіх сферах культури, Ви постійно мачаєте свої пальчики у музейництво, образотворче мистецтво, – і скрізь залишаєте відбиток багатогранності натури і бездоганного естетичного смаку. Це завдяки Вам спотворено експозицію Канівського музею Тараса Шевченка, а «на верстаті» – Центральний Шевченків музей у Києві.
Руйнація після втручань Лариси Скорик – це не справа її чергового уподобання чи екстравагантної примхи – а ганебне холуйство. Вияв тієї «публічності», котра в народі має конкретне означення. А недавній брутальний випад, на адресу рідного народу, змусив нас висловитися не лише задля того, щоб захистити честь краю, де мати привела Вас на світ і виховувала як гідну дочку України.
Ви зрадили батька-матір.
Ви зрадили український народ.
Ви зрадили Україну.
Не накликаємо на Вас розплату, але вимагаємо покаяння за ницість і відступництво. Відступнице від ідеалів своєї далекої юності, отямтеся!
Ми, галичани, успадкували від своїх предків святе переконання, що український народ – єдиний «від Сяну до Дону». Ведемо свій родовід від київських князів, і через князя-короля Данила Галицького, гетьмана Петра Сагайдачного, через лицарів Січового Стрілецтва, юних героїв Крут, борців проти більшовицького режиму аж до закривавлених людей нинішнього Майдану! Відчуваємо у всенародному волевиявленні благословення великих митрополитів – Іларіона, Андрея і Йосифа, чиїми молитвами зводився незнищенний собор української державності та духовності.
Жертви Биківні та Сандормоху, Дем’янового Лазу біля Івано-Франківська, тюрми на Лонцького у Львові, інтелектуали-дисиденти 60-70 рр. ХХ століття – ось попередники сучасного покоління галичан і подолян, буковинців і прикарпатців, котрі сьогодні стоять на барикадах непокори поруч із побратимами та сестрами зі столиці держави, з півдня і сходу України. Наша спільна мета: захистити правду й справедливість, відновити присутність України у європейському «народів вольних колі» (Іван Франко).
Якщо Ви свідомі скоєного і публічно вибачитеся, десниця Господня, можливо порятує Вас від подальшого потьмарення і гріхопадіння".
28.01.2014 р.
Роман Іваничук, письменник, Лауреат Шевченківської премії України, Герой України
Ніна Бічуя, член Національної спілки письменників України
Козак Богдан, Народний артист України, академік АМУ, Лауреат Шевченківської премії України
Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв`язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка».
Лубківський Роман,Лауреат Шевченківської премії України
Откович Василь, Лауреат Шевченківської премії України, заслужений діяч мистецтв України
Откович Мирослав, Народний художник України, заслужений діяч мистецтв України
Федина Софія, голова світової федерації українських лемківських об’єднань
Возницька-Разінкова Лариса, генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Г. Возницького, Заслужений працівник культури України
Яців Роман, Заслужений працівник культури України, голова Комісії образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Наукового товариства імені Тараса Шевченка.
