Огляд 12 найважливіших, на думку Гал-інфо, подій та процесів 2018 року, що відбулись в Україні.
2018 рік – останній рік перед президентськими та парламентськими виборами. Вже наступного року українці можуть отримати нову голову держави, оновити Кабінет Міністрів та Верховну Раду. Ми не помилимось, якщо скажемо, що населення України, як і кожного року, чекає змін, що якісно вплинуть на суспільство.
2019-ий обіцяє бути багатим на події, оскільки рік, що минає, залишає після себе чимало невирішених питань. 2018-ий був насиченим, з великою кількістю новин, гострота яких тільки зростала. Так, за останні два місяці нас сколихнув ряд подій, наслідки яких однозначно проявляться у 2019.
1.Арешт Надії Савченко
На початку березня СБУ викликала Надію Савченко на допит. Причиною стала скандальна «Справа Рубана», в якій Савченко є одним із основних фігурантів. У ході розслідування їй висунули обвинувачення за багатьма статтям, серед них: повалення конституційного ладу, підготовка теракту, посягання на життя державного чи громадського діяча, незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами та вибухівкою тощо. Цьому кримінальному процесу передував ряд неоднозначних вчинків Савченко, які гостро сприймало суспільство. Приміром, вона закликала військових залишити фронт, прийти до Києва і "скидати злочинну владу"; проводила зустрічі із ватажками ДНР Захарченком та Плотницьким; висловлювалася про державний переворот та підрив ВР; виступала за встановлення в Україні диктатури.
За майже два роки, від звільнення Надії Савченко з полону до арешту та судового процесу, її образ та сприйняття українцям зазнали величезних змін. Савченко пройшла шлях від мучениці, героїні та "української Жанни д’Арк" до терористки та "агента Кремля". Кульмінація її дороги – арешт та суд – викликали в українців лише розчарування. Зараз над Надією Савченко триває суд і найімовірніше, що в українську політику вона не повернеться.
2.Медична реформа
На початку квітня стартувала перша фаза медичної реформи. Її очолила Уляна Супрун – очільниця МОЗ. Реформа передбачає суттєві зміни у системі охорони здоров’я. Для початку було створено Нацслужбу здоров’я України. Їх функція – оплачувати медзакладам вартість наданої первинної медичної допомоги. Відтепер пацієнти вільно обирають сімейного лікаря, підписуючи з ним декларацію. Українці можуть це зробити без прив’язки до прописки і в будь-який момент змінити лікаря.
Загалом медична реформа сильно торкається системи фінансування поліклінік та лікарень і спрямована на отпимізацію й автономізацію медзакладів. Це має привести до покращення їх роботи та обладнання, що дасть змогу привернути пацієнтів та фінансування. Адже суть медичної реформи в словах "гроші йдуть за пацієнтом". Зі слів Уляни Супрун, лікарі, які ефективно працюють, вже отримують втричі більшу зарплату. Загалом, станом на жовтень майже половина українців (20 млн) вже обрали собі сімейного лікаря.
3.Справа Бабченка
Навесні в Україні відбулось воскресіння з мертвих. І мова не йде про Великдень. Мається на увазі інсценування смерті російського опозиційного журналіста Бабченка Службою безпеки України. СБУ готувала спецоперацію впродовж 2 місяців, а її кульмінація пройшла 29 та 30 травня. Стислий сюжет такий: ввечері 29 травня Бабченко помирає у швидкій від вогнепальних поранень. За ніч новина про смерть журналіста стає головною темою в українських і світових ЗМІ. Суспільство та представники влади висловлюють співчуття і звинувачують російські спецслужби у вбивстві. На Майдані Незалежності збираються вшановувати пам’ять журналіста. Усі українські чиновники високого рангу теж співчувають та припускають російський слід, СБУ готує брифінг-роз’яснення щодо вбивства Бабченка. Неочікувано для всіх журналіст з’являється у залі, де відбувається прес-конференція.
Суспільство вибухає найрізноманітнішими реакціями та вимагає пояснень. За версією СБУ, російські спецслужби замовили замах на журналіста та ще на 30 осіб. Інсценування смерті Бабченко зробили з метою вийти на замовників, попередити наступні вбивства та довести причетність Росії. "Справа Бабченка" отримала неоднозначні відгуки та реакції та дуже довго була в трендах. Одні захоплювались роботою українських спецслужб та успішно проведеною операцією, інші – називали цю ситуацію "дешевим цирком" та піар-кампанією Президента.
4.Вибухи в Ічні
Ледь не кожного року на території України займаються склади боєприпас: Артемівськ, Новобогданівка, Сватове, Калинівка. Цьогоріч до списку додався топонім "Ічня". У ніч на 9 жовтня в районі селища Дружба Ічнянського району Чернігівської області почали вибухати боєприпаси на території 6-го арсеналу Міноборони України.
Генштаб ЗСУ назвав дві версії: службова недбалість та диверсія. Серед причин – чотири підриви в двох різних місцях арсеналу. Безумовно, було вжито всі заходи для безпеки громадян, відкрито відповідні кримінальні провадження і т.д, але це 4-ий випадок займання складів зі зброєю за час російсько-української війни. Службова недбалість це чи диверсія, надіємось, вирішить слідство. Тим не менш, подібні надзвичайні ситуації для збереження обороноздатності держави потрібно передбачувати та унеможливлювати, а не вирішувати постфактум.
5.Вибори в ОРДіЛО та санкції проти організаторів
11 листопада на окупованих Росією територіях Донбасу пройшли вибори до "парламентів" Л/ДНР. Волевиявлення не мало жодної інтриги чи стратегічного значення. Перемогу очікувано здобули чинні ватажки та їх партії. Також нікого не здивували ні "висока" явка на дільницях, ні продовольство чи поповнення рахунку, щоб зігнати людей на вибори. Для всіх вже давно зрозуміло, що волевиявлення на окупованих територіях аж ніяк не демократичний механізм. Так само очевидно, що вибори на Донбасі не визнає ніхто, окрім Російської Федерації.
Зрештою, найважливішим є те, що проведення виборів є грубим порушенням Мінських домовленостей, умовами якого прописувалось, що вибори можливі лише за українським законодавством після демілітаризації, з медіа та міжнародними спостерігачами. Реакція світової спільноти не змусила себе чекати. Ще у день виборів речник НАТО заявив, що організація не визнає ні факту проведення, ні їх результатів. Згодом вибори засудили у США, Канаді та ЄС. Менш ніж за місяць міністри закордонних справ країн ЄС запровадили санкції проти 9 осіб, відповідальних за вибори. Організаторам волевиявлення заборонили в’їзд до Євросоюзу та заморозили їх активи.
6.Вбивство Катерини Гандзюк
4 листопада Україну сколихнула звістка про смерть херсонської активістки Каті Гандзюк. Її життя обірвалося в Київській міській клінічній лікарні після численних операції. На момент смерті Каті Гандзюк було 33 роки. 31 липня в Херсоні на неї скоєно напад – невідомі облили Катю сірчаною кислотою. Спочатку цей випадок кваліфікували як хуліганство, лише згодом під тиском громадськості інцидент назвали «замахом на життя з особливою жорстокістю». Напад на Гандзюк здобув неабиякий резонанс та став викликом для правоохоронних органів, які вже за кілька днів затримали підозрюваного. Проте жертва сказала, що це не та людина. Активістка після нападу заявила, замовником є людина «у формі з погонами». Смерть Каті Гандзюк викликала хвилю обурення у суспільстві – владі та правоохоронцям нагадали про ряд нерозкритих нападів на активістів. Одним із перших відреагував Порошенко, назвавши це вбивством і доручивши якнайшвидше знайти та покарати вбивць.
Катя Гандзюк була активною громадською діячкою, депутатом Херсонської міськради та радником мера. Вона відзначалася критикою правоохоронних органів і звинувачувала їх у бездіяльності в боротьбі зі сепаратизмом.
7.Закони про "Євробляхи" та блокування пунктів пропуску
Всю другу половину листопада новини, в яких звучали неологізми "євробляхи" та "євробляхери" не зникали із трендів. Причиною стали два закони – 8487 та 8488, які змінювали умови розмитнення авто на іноземній реєстрації.
Ще до підписанням закону Президентом по всій країні власники «євроблях» розпочали протестні акції, які ініціювала організація "АвтоЄвроСила". Активісти вимагали скасування норм законопроектів №8487 та №8488, які знижують акцизи на розмитнення та обмежують кількість автомобілів, які можна ввозити в Україну. Протестувальник заявляли, що парламент ухвалив норми, не врахувавши їхні вимоги. "Євробляхарі" блокували роботу пунктів пропуску на кордоні із Польщею, Білоруссю та Словаччиною, перекривали траси, зокрема міжнародну Київ-Чоп. Їх мітинги пройшли в 56 містах України. Проте представники влади їх не почули і Президент підписав закони.
8.Напад РФ на українські кораблі
25 листопада Росія здійснила відкритий напад на українську корабельну групу в Керченській протоці. Катери "Бердянськ" та «Нікополь" і буксир "Яни Капу" здійснювали перехід, про який заздалегідь повідомили, з Одеси в порт Маріуполя. Біля Керченської протоки їх зустріли 4 російські прикордонні катери. Один із них протаранив буксир "Яни Капу", згодом росіяни відкрили вогонь по наших кораблях.
Пізніше стало відомо, що РФ застосовувала також літак Су-25 та гелікоптер Ка-52, щоб атакувати українські катери. У результаті, 3 кораблі було захоплено, а 26 українських моряків російські силовики взяли в полон. 6 військовослужбовці було поранено. Усіх заарештували та звинуватили в незаконному перетині російського кордону. Зараз українські моряки перебувають у Москві в СІЗО "Лефортово". У ніч з 25 на 26 листопада скликали екстрену нараду Ради національної безпеки та оборони під головуванням Президента Петра Порошенка, де було прийнято рішення вести воєнний стан.
9. Воєнний стан
Уперше за історію незалежності України запроваджено воєнний стан. Це стало реакцією на відкриту агресію РФ у Керченській протоці. На екстреній нараді РНБО Президенту рекомендували ввести воєнний стан терміном 60 діб. Для цього наступного дня, 26 листопада, скликали позачергове засідання Верховної Ради. Пізніше Порошенко попросив парламент скоротити строк дії воєнного стану до 30 днів. Того ж дня Верховна Рада 276 голосами затвердила Указ Президента і з 28 листопада в 10 областях України почав діяти воєнний стан терміном 1 місяць.
Перші дні воєнного стану супроводжувались хаосом в інформаційному просторі України. Чимало "експертів" сіяли паніку, називаючи воєнний стан тотальним обмеженням прав та узурпацією влади Порошенком з метою скасувати вибори в 2019 році. Проте згодом, після офіційних заяв та роз’яснень державних органів, ситуація стабілізувалася. У рамках воєнного стану було скасовано місцеві вибори в 10 областях та обмежено в’їзд росіян на територію України віком від 16 до 60 років. У сфері посилення обороноздатності скликано першу хвилю резервістів, посилено охорону військових об’єктів та морських портів.
10.Бійці УПА отримали статус учасників бойових дій
6 грудня Верховна Рада України включила воїнів УПА до переліку груп, які можуть отримати статус учасника бойових дій. На думку багатьох, це відбулось через зміну ставлення до ОУН та УПА у бік позитиву. Закон, ухвалений парламентом, вступить у дію не одразу, а через 3 місяці. За цей час Уряд має розробити механізми надання пільг і статусу ветерана.
Окрім бійців УПА до цього переліку додали людей, які брали участь в Українській повстанській армії отамана Тараса Боровця "Поліська Січ", Українській народній революційній армії (УНРА), Організації народної оборони "Карпатська Січ", Українській військовій організації (УВО).
11. Звільнення Романа Насірова
Новина про те, що екс-голову ДФС Насірова відпустять на волю, мяко кажучи, шокувала українців під кінець року. Як завжди, соцмережі реагували миттєво, наповнюючи стрічку новин мемами про знамениту картату ковдру Насірова. Українські та закордонні видання висвітлювали ситуацію із звільненням Насірова як "кінець правосуддя" та "вирок судовій реформі". Багатьох обурило, що людину, причетну до розкрадання 2 млрд гривень, випускають на волю та поновлюють на посаді голови ДФС.
Зрештою, суд над Насіровим не закрили – він продовжується. Причина, чому Окружний адміністративний суд Києва відпустив Романа Насірова в тому, що відповідачі в суді – ДФС та Уряд України не довели наявності причини для звільнення його з посади голови Податкової. Крім того, 17 грудня Президент заявив, що Кабінет Міністрів не поновив і не збирається поновляти Насірова на посаді.
12. Отримання томосу та створення Православної Церкви України
Питання церкви ще ніколи не було таким популярним в Україні як цієї осені та зими. Розмови про православ’я, томос, автокефалію лунали звідусіль. Чимало людей вперше почули, наприклад, що в Україні 3 православні церкви, дізнались що таке "томос" або чим відрізняється митрополія від патріархату. Релігійне та світське суспільство жило, очікуючи та обговорюючи дві події – Об’єднавчий Собор та отримання томосу.
15 грудня, імовірно, стане головним днем цього року – Україна отримала власну, незалежну від Росії, православну церкву. У цей день в Києві зібрались як прихильники, так і ті, хто був проти української церкви. Зрештою, ні ті, ні інші ніяк не могли вплинути на перебіг Об’єднавчого Собору. Їм залишалося тільки чекати на результати таємного голосування найголовніших людей православної України.
Ближче до вечора 15 грудня українці отримали Православну Церкву України та її очільника Епіфанія. Він отримав титут митрополита Київського і Всія України. 6 січня митрополит Епіфаній має отримати від Вселенського патріарха Варфоломея томос – це завершить процес надання автокефалії православній церкві України.
