Економіка України виживає лише завдяки бізнесу та фінансовій допомозі інших держав.
Однак бізнес, який працює під шаленим тиском, ледве зводить кінці з кінцями, а міжнародні «донати» у бюджет рано чи пізно закінчаться.
І саме в таких умовах щороку державна влада без жодних питань знаходить мільярди гривень на утримання чиновницького апарату. Наприклад, на 2024 рік у бюджет закладено 21,3 млрд грн на фонди оплати праці у всіх державних відомствах. І це — без МВС, Міноборони, СБУ та прикордонників. Невже нашій державі настільки потрібна армія держслужбовців? Підприємиця та громадська діячка Яна Матвійчук дослідила це питання та поділилась власними думками.
Майже 200 тисяч чиновників «з’їдають» левову частку бюджету
Існує підтверджена теза, що держава – найбільший роботодавець в Україні. у 107 органах державної влади станом на середину 2023 року фактично працює 173,1 тис. осіб. А всього на державній службі, в органах місцевого самоврядування, держагентствах, комісіях, інспекціях, службах та на держпідприємствах працевлаштовано понад 5 млн українців. Це приблизно шоста частина з усього населення країни!
Та сконцентруємось саме на 173 тисячах держслужбовців. Чому їх утримання коштує державі так дорого? І при цьому в публічному просторі регулярно з'являються аргументи про низьку зарплату держслужбовців та про те, що чиновники найнижчого рангу взагалі працюють за «мінімалку». «Звідси й корупція!» — заявляють прихильники таких аргументів.
«У структурі виплат на державній службі оклад займає приблизно 30%. Інші 70% — це різноманітні надбавки та премії. Так що «мінімалка» людини, яка, наприклад, прибирає приміщення та чиновника — два різні поняття. Адже в руках у держслужбовців є відповідні важелі: безкарність та маніпуляції», — розповідає Яна Матвійчук.
Вакансії — основа для розпилу коштів
Наприклад, звідки держслужбовці беруть гроші на премії? Елементарно: створюючи фейкові вакансії. Кожен апарат заявляє про заплановану кількість вакантних посад, виплати на них заносять до державного бюджету, але по факту нових працівників ніхто не шукає. Просто утворений фонд оплати праці ділять між існуючими працівниками. Очевидно, що левову частку забирає керівництво (так, посадовець у Черкаській міськраді кілька років платив собі понад 300% премії), а «рештки» дістаються лояльним працівникам та тим, хто разом з начальниками задіяні у «схемах».
За даними Мінфіну, на початку року до 25% посад на держслужбі були вакантними. Наприклад, у Держінспекції архітектури та містобудування «шукають» майже 59% штату, а в Національній службі здоров’я — понад 69%. Саме з цих грошей вони формують собі доплати.
«Це — наші з вами податки, які «розпилюють» держслужбовці», — каже Яна Матвійчук.
Населення в Україні, за оцінкою Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, у 2023 році складає в середньому 30 млн людей. Вони обслуговують 173,1 тис. чиновників. Тобто, один держслужбовець припадає десь на 170 українців. Якщо порівнювати цей показник з Європою, він не критичний (там приблизно таке ж співвідношення). Але є фактори, які не дають нам можливості орієнтуватись на досвід ЄС:
- повномасштабна війна, яка вимагає ефективних рішень, скорочення видатків, перерозподілу коштів;
- фактичне зменшення території України через окупацію, а також виїзд приблизно 6 млн населення за кордон. Це робить роботу великої кількості чиновників непотрібною;
- впровадження та розвиток цифрових адміністративних послуг створює можливість для звільнення тисяч вже не потрібних чиновників;
- KPI середнього держслужбовця «нижче плінтуса». Тому цілком можна оптимізувати процеси та об’єднати посади.
Чому ніхто нічого не робить?
Тема роздутого держапарату актуальна впродовж всіх років незалежності України, тож безліч політиків маніпулювали нею. Обіцянки скоротити кількість чиновників звучать чи не щороку. Проте кожного разу гучні реформи та скандальні ініціативи виявлялись пшиком.
Так, у 2022 році на конференції щодо відбудови України у швейцарському Лугано представники України презентували проєкт реформи державної служби. Він передбачав скорочення кількох тисяч чиновників завдяки діджиталізації, аутсорсу та укрупненню міністерств. Ідея залишилась на ефектній презентації. По факту — жодних зрушень.
Ще до повномасштабної війни Нацагентство з питань державної служби розробило законопроєкт, у якому йшла мова про впорядкування та оптимізацію держапарату. Автори пропонували створити 28 сімей посад (це аналоги напрямків роботи). Це мало б спростити державну структуру. Крім того, планувалося прописати чіткі посадові інструкції та запропонувати зрозумілі умови праці. Таким чином намагалися «вбити двох зайців» — скоротити апарат та зробити роботу на державу привабливою для талановитих ініціативних людей, а не заскорузлих «совків». Цей проєкт пройшов лише перше читання, тож сподіватись на швидкі зміни марно.
Чому подібні ініціативи провалюються? На це є як мінімум дві причини:
- Відсутність політичної волі. Скорочення чиновників є непопулярним кроком, який може призвести до незадоволеності серед держслужбовців та порушення сталих корупційних схем. Тому політики не наважуються на нього, навіть якщо розуміють, що це необхідно.
- Складність. Скорочення чиновників вимагає ретельного аудиту та перегляду структури державних органів. Це складний і тривалий процес, який супроводжується опором з боку самих держслужбовців.
Тож проблема нагадує стрічку Мебіуса: у неї немає початку та кінця. «Надмірна кількість чиновників ускладнює життя громадян і бізнесу. Якщо ми дійсно хочемо створити Україну майбутнього, нам потрібно зменшити роль держави та розвивати принципи вільної економіки. Це тягне за собою суттєве скорочення держапарату», — коментує Яна Матвійчук.
Скорочення витрат та ефективність: досвід країн, які провели реформу
У 2010 році у Великій Британії розпочалась програма скорочення чисельності урядового персоналу. В результаті було звільнено близько 400 тисяч державних службовців. Кількість чиновників на 2016 рік склала 384 тисячі — і це був найнижчий показник в сучасній історії країни. У травні 2022 року Боріс Джонсон ініціював програму скорочення майже сотні тисяч держслужбовців, щоб знизити податкове навантаження на громадян.
Є успішні приклади й серед інших країн. Розвиток онлайн-сервісів допоміг Литві та Естонії відмовитись від паперового документообігу одними з перших у світі (в Естонії, до речі, навіть голосування електронні). Тож зараз у Литві на 2,7 млн населення — лише 60 тис. чиновників, а в Естонії на 1,3 млн — приблизно 25 тис.
3 причини скоротити держапарат України вже зараз
- Підвищення якості послуг. Надмірна кількість чиновників призвела до зниження ефективності державного управління. Держслужбовці витрачають час на виконання непотрібних або неефективних завдань, а також зацікавлені в ускладненні процедур для громадян і бізнесу. Оптимізація має розв'язати цю проблему.
- Скорочення витрат. Понад 20 млрд грн на зарплати — непомірна сума для воюючої країни. І це вже не кажучи про витрати на утримання держапарату! Вивільнені кошти можна направити на підтримку армії та наближення перемоги.
- Розвиток альтернативних сервісів. Цифровізація показала: люди готові до онлайн-взаємодії з державою. Цей напрямок можна і треба розвивати, і цим самим оптимізувати штат непотрібних держслужбовців та витрати на їх утримання.
«Звичайно, скорочення кількості чиновників не є панацеєю від усіх проблем у державному управлінні. Однак, це важливий крок, який зробить систему більш ефективною та прозорою та оптимізує державні витрати. Суспільство має вимагати від уряду та Президента зробити це», — впевнена Яна Матвійчук.
